ВАСУ: визнання бездіяльності ДПІ зобов’язує повідомляти Держказначейство щодо суми відшкодування

ВАСУ: Суди повинні не лише визнати протиправною бездіяльність ДПІ, а й зобов'язати її надати органу, що здійснює казначейське обслуговування коштів, висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету (справа № К/800/39871/15, 04.10.17)

85

Фабула судового акта: Постановою окружного адміністративного, яка залишена без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду позов підприємства був задоволено частково. — визнано протиправною бездіяльність ДПІ щодо неподання до казначейської служби висновку про суми відшкодування податку на додану вартість підприємства у розмірі 5 470   737, 00 грн., що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України.

В задоволенні позову в частині зобов’язання ДПІ подати до  казначейської служби в Запорізькій області висновок із зазначенням суми у розмірі  5 470 737, 00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету, та встановити судовий контроль за виконанням судового рішення — відмовлено.

Відмовляючи в цій частині в позові, суд зазначив, що у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості), оскільки право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок.

Отже суд дійшов дещо дивного висновку про те, що позивачем невірно був обраний спосіб захисту порушених прав, «крім того, ….  відповідно до п.2 ч.4 ст.105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про зобов’язання відповідача — суб’єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. Такого формулювання позовних вимог як «змусити» приписи КАС України не містять.» З огляду на ці міркування суд також відпомив у задоволенні позову в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення.

Надаючи оцінку матеріалам справа, ВАСУ зазначив, що в даному випадку, суди попередніх інстанцій, визнавши факт порушення позивачем права та законних інтересів позивача, не прийняли рішення, яке б їх відновило.

При цьому касаційний суд послався на позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 31 травня 2016 у справі    № 826/11379/14, а саме: спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення. У цьому випадку правильним способом захисту порушеного права позивача є зобов’язання податкового органу до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов’язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, тобто суди повинні були не лише визнати протиправною бездіяльність Інспекції, а й зобов’язати відповідача надати органу, що здійснює казначейське обслуговування коштів, висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі викладеного ВАСУ змінив судове рішення шляхом доповнення його резолютивної частини абзацом наступного змісту:

«Зобов’язати Мелітопольську об’єднану державну податкову інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області подати до Мелітопольського управління Державної казначейської служби в Запорізькій області висновок із зазначенням суми у розмірі  5 470 737, 00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету».

Аналізуйте судовий акт: Все ж таки суд НЕ має право стягувати бюджетну заборгованість із ПДВ з Держбюджету оскільки це є НЕПРАВИЛЬНИМ засобом захисту прав платника податку (ВСУ у справі №806/2256/15 від 7 червня 2016р.)

Пряме відшкодування ПДВ без висновку ДПІ або необмеженість адмінсуду у виборі способу відновлення права платника податку порушеного ДПІ (Ухвала ВАСУ від 2 березня 2016р. у справі № К/800/22662/15)

ВАСУ дуже конкретно не погодився с ВСУ і став на сторону платника податку: справа про пряме відшкодування ПДВ з держбюджету без висновку для органу держказначейства (Ухвала колегії ВАСУ із 17 суддів від 4 лютого 2016р.)

Без висновку органу казначейства, щодо суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, суд не може вирішувати питання стягнення ПДВ на користь платника податку (Постанова ВСУ у справі 2а/0570/17001/2012 від 16 вересня 2015р.)

Спосіб захисту прав платника податків не може суперечити встановленій законом процедурі повернення ПДВ з бюджету, а суд не може підміняти собою фіскальний орган та стягувати ПДВ напряму (ВСУ від 28 лютого 2017р., № 21-3237а16)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2017 року                              м. Київ                              К/800/39871/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого — Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Приходько І.В.,

секретар судового засідання Корецький  І.О.,

за участю:        представника відповідача: Радової С.О.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року  у справі № 808/2031/15

за позовом Державного підприємства «Мелітопольський завод «Гідромаш»

до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення пені,

                                                         в с т а н о в и в :

Державне підприємство «Мелітопольський завод «Гідромаш» (далі — Підприємство) звернулось в суд із адміністративним позовом до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі — Інспекція), в якому просило:

— визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання вимог законодавства при поверненні бюджетного відшкодування в сумі 5   470 737, 00 грн. (за декларацією за квітень 2012 року), а саме, пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (далі — ПК України), відповідно до якого Інспекція зобов’язана була протягом п’яти днів, що настали за днем отримання відповідного рішення суду (ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року № 0870/8017/12) подати до Мелітопольського управління Державної казначейської служби в Запорізькій області висновок із зазначенням суми у розмірі 5 470   737, 00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету;

— зобов’язати відповідача вчинити певні дії, а саме, виконати приписи пункту 200.15 статті 200 ПК України та подати до Мелітопольського управління Державної казначейської служби в Запорізькій області висновок із зазначенням суми у розмірі 5 470   737, 00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету;

— встановити судовий контроль за виконанням судового рішення за результатами розгляду цієї справи у порядку статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов’язати відповідача, якщо рішення буде ухвалено не на його користь, подати продовж 1 місяця з моменту набрання рішенням чинності суду звіт про виконання судового рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Інспекції щодо неподання до Мелітопольського управління державної казначейської служби України в Запорізькій області висновку про суми відшкодування податку на додану вартість Підприємства у розмірі 5 470   737, 00 грн., що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Письмові заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки Інспекцією складено акт від 31 серпня 2013 року № 5/16-31-16-02-08/23816595.

На підставі акта перевірки Інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 липня 2012 року:

— № 0000031540, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування, заявленого на розрахунковий рахунок з податку на додану вартість на суму 5 470 737, 00 грн., та застосовано штрафні санкції на суму 2 735 368, 50 грн.;

— № 0000041540, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 5 302   428, 00 грн.;

— № 0000051540, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість на суму 5 50   902, 00 грн.;

— № 0000061540, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість, в тому числі: за основним платежем — 20 566, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 10 283, 00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в судовому порядку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 у справі № 0870/8017/12 позов задоволено частково: скасовані податкові повідомлення-рішення від 23 липня 2012   № 0000061540, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість, в тому числі: за основним платежем — 20 566, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями) на суму 10 283, 00   грн.,  № 0000051540, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 550   902, 00 грн., № 0000031540, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування, заявленого на розрахунковий рахунок з податку на додану вартість, за квітень 2012 року в сумі 131   251, 00  грн. та визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 65 625,50 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада   2012 року скасовано в частині відмови Підприємству у задоволені позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 липня 2012 року № 0000041540, № 0000031540, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування, заявленого на розрахунковий рахунок з податку на додану вартість за квітень 2012 року на суму 5 302 428, 00 грн. та прийнято в цій частині нову постанову, скасовано прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 23 липня 2012 року № 0000041540   та № 0000031540 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування, заявленого на розрахунковий рахунок з податку на додану вартість за квітень 2012 року на    5 302   428, 00 грн.

Таким чином, судовими рішеннями скасовані податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем за результатами перевірки Підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2012 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2008 року, липень-жовтень 2009 року, січень-травень, серпень-грудень 2010 року, січень-грудень 2011 року, лютий, березень 2012 року.

Листом від 17 березня 2014 року № 2-07/23 позивач звернувся до відповідача із вимогою про відшкодування податку на додану вартість на суму 5 470 737, 00 грн.

Листом від 28 листопада 2014 року № 23204/10/08-32-20-04-12/1 відповідач повідомив позивача, що, сума, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, на підставі рішення суду, складає 5   470 737, 00 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2014 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції на постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року.

Водночас, відповідач не надав до органу казначейства відповідний висновок про суми бюджетного відшкодування у зв’язку із чим не здійснено бюджетне відшкодовано позивачу.

Задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції виходили із того, що набрання судовим рішенням законної сили, яке є обов’язковим до виконання, обумовлює виникнення у податкового органу обов’язку подати органу державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі — ПК  України)       бюджетне відшкодування — відшкодування від’ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Положеннями пунктів 200.12, 200.13 статті 200 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов’язаний у п’ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

За приписами пункту 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган, зокрема, у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов’язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п’яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов’язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.23 статті 200 ПК України суми податку не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважається заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Частинами 3, 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, — через п’ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що податковий орган зобов’язаний подати висновок  із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету протягом п’яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, органу, що здійснює  казначейське обслуговування коштів. При цьому вказані положення не визнають передумовою подання висновку із зазначенням суми, що підлягає поверненню, прийняття судом касаційної інстанції рішення у справі про скасування податкового повідомлення-рішення, а  з врахуванням підпункту 200.15 ПК України пов’язує необхідність подання висновку саме із фактом набрання законної сили судовим рішенням.

З огляду на те, що рішення суду у справі № 0870/8017/12 набрало законної сили, а відповідач не вчинив дій щодо подання висновку із зазначенням суми, що підлягає поверненню, суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильного  висновку про те, що  Інспекція допустила протиправну бездіяльність щодо неподання до Мелітопольського управління державної казначейської служби України в Запорізькій області висновку про суми відшкодування податку на додану вартість Підприємства у розмірі 5 470   737, 00 грн., що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету.

Разом з тим, в даному випадку, суди попередніх інстанцій, визнавши факт порушення позивачем права та законних інтересів позивача, не прийняли рішення, яке б їх відновило.

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 31 травня 2016 у справі    № 826/11379/14, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення. У цьому випадку правильним способом захисту порушеного права позивача є зобов’язання податкового органу до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов’язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, тобто суди повинні були не лише визнати протиправною бездіяльність Інспекції, а й зобов’язати відповідача надати органу, що здійснює казначейське обслуговування коштів, висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно зі статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України  суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом доповнення резолютивної частини абзацом про зобов’язання Інспекції подати до Мелітопольського управління Державної казначейської служби в Запорізькій області висновок із зазначенням суми у розмірі 5 470 737, 00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 225, 230, 231, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                     п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року  змінити шляхом доповнення резолютивної частини постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року абзацом наступного змісту:

«Зобов’язати Мелітопольську об’єднану державну податкову інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області подати до Мелітопольського управління Державної казначейської служби в Запорізькій області висновок із зазначенням суми у розмірі  5 470 737, 00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету».

В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від  27 травня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.