Велике полювання рейдерів на Миколаївський порт

314

Всі пам’ятають, з чого починалась революція Гідності. За європейський вибір, за європейські цінності. А згодом увесь народ повстав проти бандитизму, хабарництва, корупції. Здавалось після перемоги, кривавої перемоги, ми нарешті зламаємо хребет системі і замінимо не просто політичні обличчя, а докорінно змінимо в країні все, проведемо необхідні реформи і заживемо по-людськи, по-європейському. Не так сталося, як гадалося.

Після 2014 року мало що змінилося в сучасному політикумі. Реальні реформи замінила балаканина, а найкращих людей стріляють вже не на Майдані, а на південному сході. І куди не кинь — всюди клин. Прокуратура, судова система, митниця, охорона здоров’я, лісове господарство, оборонна промисловість, ЖКГ, бурштин… і цьому переліку немає кінця. В країні назріває серйозне протистояння і, боюсь, що в умовах війни це може призвести до більш важких наслідків ніж революція Гідності. Нажаль, принципи керування і управління державою залишились ті ж самі що й за попередньої влади. На диво живучим виявився й інститут «смотрящіх». Це поняття як і наш попередній президент, прийшло до нас із криміналу. У російській мові є таке слово «впередсмотрящий» воно має два значення: 1) вахтового матроса, який спостерігає за всім що попереду корабля, 2) далекоглядної людини (зазвичай лідера, вождя). Всі знають чим закінчилось те, що на «Титаніку» вахтовий матрос запізно помітив айсберг і «непотоплюваний» корабель потонув. Ще жахливішими будуть наслідки, коли людина у другому значенні цього слова вчасно не прореагує на ситуацію, що буде попереду корабля під назвою Україна. Так вже сталося, що лідер, людина, котра дивиться вперед, як заєць втекла з країни, залишивши в спадок інститут «смотрящіх», а нинішня владна еліта залюбки прийняла ці умови гри.

Славетне місто Миколаїв, уславлений Миколаївський торгівельний порт. З моменту створення порту (1862) він входив в трійку основних портів Російської імперії, після Петербургу та Одеси. А нині порт в п’ятірці найпотужніших морських портів України та включений до списку найважливіших морських портів, що мають стратегічне значення для економіки України. Хто б що не казав, та все що дає прибутки цікавить людей. Згадаймо які війни у прямому й переносному значенні точились за Миколаївський глиноземний завод, як з недобудованим «Варягом» та іншими суднами-недобудами згасала слава суднобудівного заводу. Не виключення й Миколаївський торгівельний порт. Не могли «смотрящіє» від нової влади пройти повз такий ласий шматок.

Адже в чому їх завдання? Не очолити підприємство з метою його ефективного розвитку, налагодження чіткої роботи, забезпечення найбільшого прибутку в державну казну, а витиснути на різних шахрайських схемах максимальну кількість «чорного налу» в засіки політичної сили, яка вже без велетенських грошових вливань не зможе назбирати потрібні голоси на майбутніх виборах. І такі «смотрящіє», які нерідко не мають на своїх підприємствах жодного юридичного статусу або рахуються якимось заступниками, завжди більш впливовіші за офіційних керівників. А як же може бути по іншому, коли всіх цих опричників курують авторитетні друзі Гаранта, як О.Грановський і І.Кононенко. Тому то і ситуація по Миколаївському порту стає гіршою з кожним роком. Міняються керівники, команди, а порт приходить в занедбаний стан, майже нечищена акваторія скоро призведе до того, що деякі судна не зможуть заходити до причалів.

Влітку 2016 року адміністрацію порту очолив Олександр Дем’яненко, який видав наказ про залучення до керівництва підприємством команди «ефективних управлінців», які раніше ніколи не працювали в цій галузі, зокрема Віктора Козонака, Володимира Пінькаса (батька), Сергія Пінькаса (сина).

Сам керівник втік на постійний лікарняний, так як злякався можливої відповідальності за роботу своїх підлеглих. Його обов’язки став виконувати представник нової команди Віктор Козонак. Певно Дем’яненко швидко зрозумів, що проти них він не попре, адже журналісти давно писали, що С.Пінькас – це людина Кононенка. А цей «ефективний менеджер» повів себе як правильний «смотрящій». Не маючи жодної офіційної посади в порту він оголосив себе «куратором». І ця команда почала таку активну діяльність, що за кілька місяців збунтувався весь трудовий колектив порту. Їх методи для поповнення партійної казни не нові, та перевірені на практиці. Для початку було звільнено десятки професіоналів, що не погоджувались на шахрайства, а на їх посади призначено своїх людей, що не мали жодної уяви про роботу порту. При чому, звільнювали людей погрозами, звинуваченнями в корупції, нерідко заднім числом. А якщо хтось протестував, то йому відкрито заявляли, що за новою командою сила і влада (Пінькас-батько взагалі прикривався прізвищем Авакова), і вони чхати хотіли на протести, скарги, суди.

Колишні працівники порту розповіли, як нові керівники витягували гроші через різні договори. Здається, як можна поцупити кошти державного підприємства через систему Прозоро? У «смотрящіх» і на це є рецепти. Простий приклад – укладається угода на 8 мільйонів на ультразвукове дослідження причалів, при тому, що раніше це коштувало 80 тисяч. Зрозуміло, що роботи виконає «своя» фірма і гроші осядуть готівкою в потрібних кишенях.

Але це копійки в порівнянні з тим, що можна отримати з перевалки вантажів у порту. З приходом нової команди одразу ж загострились відносини зі стивідорними компаніями.
«Смотрящіх» не цікавить, що ці структури вкладають мільйони в підтримання інфраструктури порту, а тільки за 9 місяців минулого року вони заплатили понад 600 мільйонів портових зборів, не рахуючи значно більших сум, які поступають від них у вигляді податків в державний бюджет. Для цих «управлінців» більш важливим є те, що в порту повинні працювати в першу чергу «свої» компанії, що будуть платити долю їм особисто, а не в бюджет. Як результат такої політики – почались «наїзди» на Bunge Україна, «Cofco Agri», «Метал стивідорінг компані», «Нікморсервіс», «OREXIM» інших операторів.

Журналісти повідомили про ще одне «ноу-хау» нової команди. Для кожного судна, яке заходить в Миколаївський порт встановили «податок» один долар готівкою з кожної тонни вантажу за «швидку розгрузку». Шляхом нехитрих математичних підрахунків виходить, що керівництво порту отримує кожного місяця близько мільйона доларів (?!) корупційного прибутку.

Восени минулого року у працівників порту увірвався терпець і вони виходять на акції протесту. Люди звертаються до Адміністрації морських портів України, міністра інфраструктури, керівника обласної адміністрації і народних депутатів.

Протистояння набирає загрозливого характеру і АМПУ змушена прислати в порт свою комісію, а керівник Миколаївської ОДА і народний депутат Б.Козирь приходять на збори профспілок і трудового колективу порту.

28 жовтня конференц-зал «Нікмет-терміналу» не міг вмістити всіх бажаючих, люди стояли на вулиці, біля гучномовців. «Банда», «шпана», «група смотрящіх» — так назвали портовики нову адміністрацію. Люди пройшлись по всіх фактах їх «ефективної роботи», навіть депутат від БПП Б.Козирь негативно оцінив діяльність «команди Пінькасів» і анонсував за слухання В.Козонака на засіданні профільного комітету Верховної Ради. Збори прийняли звернення до Прем’єр-міністра України і міністра інфраструктури.

Перші два пункти документу вміщуємо цілком:

1 .Вимагаємо припинити діяльність групи «смотрящих» на чолі з Сергієм Пінькасом-молодшим та Володимиром Пінькасом- старшим у Миколаївській філії адміністрації морських портів України, які своїми злочинними діями та/або бездіяльністю ведуть до втрати кадрового потенціалу, звільнення досвідчених та обізнаних фахівців портової галузі, падіння ефективності функціонування порту та стивідорних підприємств, руйнування портової інфраструктури стратегічного значення (акваторії, причалів та інших гідротехнічних споруд, інженерної інфраструктури тощо).

2. Пропонуємо припинити у подальшому призначення випадкових людей без досвіду роботи у портовій галузі на керівні посади. Кадрова політика за принципом розподілу керівних посад між наближеними особами підриває віру професіоналів у перспективи власної службової кар’єри на морському та річковому транспорті, а безкарність «блатних» керівників — віру у державу Україна.

У кінцевому результаті гора народила мишу. Комісія АМПУ (в яку навіть включили представників колективу порту) знайшла лише окремі недоліки. В.Козонак залишився виконувати обов’язки керівника, адже хто такі В.Омелян і Б.Козирь у порівняні з І.Кононенко. Правда Пінькаси в порту більше не «рулив», залишився лише його батько на посаді заступника керівника з питань безпеки. Напевно на горі вирішили вгамувати зайвий галас в трудовому колективі, адже гроші люблять тишу. Звичайно, святе місце порожнім не буває, всі важелі до рук прибрав Віктор Козанак, при офіційному керівнику О. Дем’яненко.

У 2017 році пристрасті у Миколаївському морському торгівельному порту розгорілися з новою силою. Всупереч профспілці, та думці колективу наказом №21-0 від 8 березня 2017 року Віктора Козонака призначено начальником миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України». Цим же наказом було звільнено попереднього керівника адміністрації Олександра Дем’яненка. Тобто керівника, проти котрого «бунтував» і виступав колектив у 2016 році таки призначили. Крім цькування та звільнення «неблагонадійних» та непокірних працівників порту почалось переслідування профспілки, причому слідчими органами: все як за «добрих» радянських часів, обшуки, вилучення документації (навіть тієї, яка жодного стосунку до Миколаївського морського торгівельного порту немає). Однак звернемось до документів.

Ось що пише у своєму зверненні до народних депутатів від імені колективу голова профспілки В. В. Іванюк (лист датований 24. 04. 2017 р.):

«Останнім часом в Миколаївському морському порту склалася ситуація, коли нинішнє керівництво Філії завело в порт і призначило на керівні посади людей, які жодного дня не працювали в порту, і фактично в Філії вкоренилася практика «смотрящих». Майже 100 працівників звільнено, з них близько 50 кадрових портовиків, які мають багатий досвід роботи, звернулися до суду щодо захисту своїх прав. Зростає соціальна напруга в колективі».

Особливо загострилась проблема відносин зі стивідорними компаніями. Навіть на 5 каналі в програмі «Особливий погляд» звернули увагу, що в Миколаївському порту атакують одне з найбільших підприємств Китаю «Cofco Agri», що може привести до масштабного дипломатичного скандалу і відвернути від підприємства потенційних міжнародних інвесторів. Народний депутат Б.Козирь в черговий раз заявив, що портом зараз керують «не до кінця професійні люди», висловив надію, що АМПУ змінить свої кадри в Миколаєві. Але кураторам «смотрящіх» потрібні зовсім інші професіонали і В. Козонак продовжив діяти. Він безпідставно заборонив діяльність стивідорної компанії ТОВ «Метал Стивідорінг Компані», яка працювала на 12 причалі по перевантаженню металопродукції, (стратегічної продукції) українського виробника – ТОВ «Метінвест Шіппінг». Як результат 230 висококваліфікованих працівників (докерів, тальманів) залишились без роботи. Судна простоюють на рейді, можуть бути зірвані міжнародні контракти, а це аж ніяк не сприятиме іміджу України. Подібний тиск почався на інші компанії, що багато років чесно і професійно працюють в порту, з метою вижити їх з території, а звільнені площі передати для «своїх» структур. Профспілки і працівники компанії МСК почали акцію протесту в порту. Повернемось знову до документа.

«В той же час, Козонак В. М. з незрозумілих для портовиків підстав підписує на строк 10 років договори на доступ до причалів №№ 4,5,6, 9,11,12 компаніям (ТОВ «Тріонта Логістік», ТОВ «Тріонта плюс», ТОВ «Авеста транс»), які не є портовими операторами в порту, не мають ні працівників відповідних портових спеціальностей, ні досвіду роботи в портах, ні майна, ні кранів тощо…

Фактично своїми непрофесійними діями Козонак В. М. дискредитує роботу державних органів управління України та ставить під сумнів реалізацію тих важливих державних планів.»

Ось тут і починається дещо цікаве. За поданням В.Козонака комісія міністерства інфраструктури офіційно передає в оренду вже згаданій фірмі «Тріонта Логістик» тисячі квадратних метрів і різні приміщення на території порту.

А у цієї фірмочки немає нічого, крім статутного фонду в 1000 гривень, а юридична адреса: м. Київ, вул. Василя Липківського,14 (колишня Урицького) взагалі була вказана в руїнах будинку, який незабаром знесли і на тому місці розпочали велике будівництво, що знищило навіть фактичну адресу і ми на сьогоднішній день бачимо тільки нові висотки та продовження будівництва.

Її зареєструвала багаторічний бухгалтер добре відомого Леоніда Крючкова Л.М.Гурт (Білоконь).

Про подвиги Леоніда Крючкова і його брата Дмитра, який перебуває в розшуку за розкрадання 346 мільйонів «Запоріжобленерго», в пресі можна знайти десятки матеріалів. Щодо Леоніда, то журналісти пишуть, що це наркоман (видно не даремно в свій час перебіг з БЮТ до Льоні-Космоса), рейдер (захоплення підприємств Рівненської і Хмельницької атомних електростанцій), «кидала» (афери з житлом в Укрреставрації, привів до банкрутства кілька банків). Проте кураторам «смотрящіх» саме такі професіонали потрібні, тому Л.Крючков отримує високу посаду в «Укроборонпромі». Після серії обурливих публікацій щодо небезпеки допуску таких осіб до нашої оборонної галузі, високі покровителі напевно стали йому підшукувати інший об’єкт. І Миколаївський порт цілком може бути потрібним підприємством для такого «практика». Адже лаври С.Пінькаса давно дратували Л.Крючкова, він навіть розмістив проти нього матеріал на сайті «Слід», коли Пінькаси отримували посади в «Укроборонпромі»

http://www.sled.net.ua/taxonomy/term/27829

А тепер Пінькасів немає і в Миколаївському порту, чому б не спробувати? Тим більше, що журналісти називають Л.Крючкова серед тих, хто регулярно відвідує Банкову. А це наводить на думку, що за новими фірмами-орендаторами все ж його «уміла» рука?!

Не можна не звернути увагу ще на один цікавий факт. Фонд державного майна України своїм наказом від 1 березня цього року визначив об’єктом майбутньої приватизації Миколаївський морський порт. А схеми приватизації в Україні відпрацьовані уже давно. Підприємство спочатку доводять «умілим менеджментом» до зубожіння і банкрутства, а потім потрібний бізнесмен отримує його за копійки. Не виключено, що саме для розвалу порту сюди заходить фірма, пов’язана з досвідченим рейдером Л.Крючковим, який і буде «смотрящім» на час підготовки до приватизації. До речі, деякі журналісти і бізнесмени не до кінця впевнені в тому, що саме Л.Крючков заходить в порт як «смотрящій». Вони вважають, що таким є безпосередньо В.Козонак. Але нам, по великому рахунку, яка різниця?

Прибуткове підприємство руйнується, з нього викачуються мільйони доларів чорної готівки, виганяються стивідорні компанії, що роками чесно і прибутково для країни працюють в порту, втрачається міжнародний імідж України. І на сьогодні в порту продовжується акція протесту трудового колективу і профспілок. Невже знову все закінчиться втратою віри в правду і справедливість?

В Україні зараз створені різні антикорупційні органи НАБУ, НАЗК, навіть спеціальна антикорупційна прокуратура. Саме вони покликані покінчити з такими процесами, які відбуваються у Миколаївському порту. Але всесильна «система» безсмертна, як Дракон у геніальній п’єсі Є.Шварца.

Так, НАБУ діє, але його повноваження не набагато перевищують журналістське розслідування з можливим фінальним затриманням на добу-другу. Потім фігурант виходить згідно рішення суду і втікає з країни або відкупляється від усіх звинувачень. Тому і продовжується весь цей грабунок, корупція, «відкати». А гучні арешти і звинувачення – це лише для деякого заспокоєння суспільства. Звичайно, дуже хотілось би звернути увагу НАБУ чи САП на діяльність керівництва Миколаївського порту, але є відчуття, що це станеться лише тоді, коли в народу остаточно увірветься терпець.

Артур Вармаков