Від кастингу до аукціону

149

Політична криза триває: після ганебного провального голосування за відставку уряду Арсенія Яценюка справа не зрушила з мертвої точки. І наразі все, що ми спостерігаємо, є справжніми політичними торгами.

Згідно з даними соціологічного дослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології, 32% респондентів, які відзначають погіршення соціально-економічної ситуації, вважають, що найбільша відповідальність за це лежить на прем’єр-міністрові. А 24,2% звинувачують передусім президента. Водночас 49,6% опитаних погоджуються з тим, що відставка уряду та створення нового Кабміну на чолі з новим прем’єром допомогли б вийти з політичної кризи.

Попри це чинний прем’єр вочевидь не приймає на себе жодної відповідальності — тільки так можна прокоментувати його останні заяви. Зокрема, після переговорів за участі президента, прем’єр-міністра, спікера та голів парламентських фракцій Володимир Гройсман повідомив: «Яценюк заявив, що якщо в парламенті є 226 голосів під новий уряд, нового прем’єра, нову програму дій, він готовий поступитися посадою. Я вважаю, що такі заяви відкривають шлюзи для формування нової коаліції».

Своєю чергою голова найбільшої у парламенті фракції БПП Юрій Луценко зазначив: «Щойно ми отримаємо заяву про відставку прем’єр-міністра, ми внесемо наступну кандидатуру. І ми давно чекаємо на цей момент. У нас є і кандидатура, і програма, і голоси». Виходить замкнене коло.

Директор Українського інституту аналізу й менеджменту політики Руслан Бортник зауважив, що це лише продовження політичних торгів: «Сторони намагаються виторгувати собі місце в тій політичній системі, яка буде формуватися після вирішення парламентської, коаліційної та прем’єрської кризи. Поки що продовжується взаємний шантаж. Це нагадує ситуацію, коли два півні збираються битися, але спочатку бігають один поза одним і гучно кричать, демонструючи свою бойову спроможність».

Тим часом з’являються все нові кандидатури на посаду прем’єр-міністра. Якщо в ЗМІ обговорювали двох най вірогідніших претендентів — спікера Володимира Гройсмана та міністра фінансів Наталію Яресько, то на Банковій озвучили ще одного -мера Львова Андрія Садового.

Після зустрічі з президентом Садовий заявив, що такі пропозиції надходили до нього неодноразово. Проте майбутній прем’єр повинен мати підтримку більшості в парламенті. А «Самопоміч» налічує лише 26 мандатів, тож, за словами чинного мера, треба бути в цій ситуації реалістом.

Політолог, голова правління Інституту української політики і Фонду «Українська політика» Кость Бондаренко на своїй сторінці у соцмережі «Фейсбук» зауважив, що складається враження, ніби в цій ситуації про Конституцію усі забули: «Президент провадить переговори із Садовим та Яресько і пропонує їм посаду прем’єра, хоча президент не має таких повноважень. Він, нагадаю, може лише впродовж двох тижнів розглядати кандидатуру, запропоновану на його розгляд коаліцією, і, якщо погодиться, внести цю кандидатуру для голосування у Верховну Раду. Було би більш природно й чесно, якби переговори вів Гройсман.

Перед цим президент уже говорив про своє «конституційне право» обміняти двох російських ГРУшників на Савченко, хоча такого права в нього немає.

Яценюк раніше публічно звертався до президента: «Звільніть мене!», хоча президент не має повноважень звільняти прем’єра. Тепер Яценюк ставить умову: я піду у відставку, якщо ви мені покажете наступного прем’єр-міністра і його програму дій, хоча програма дій уряду затверджується парламентом, а не попереднім прем’єром.

До того ж, у Конституції (принаймні у тому варіанті, з яким я ознайомився) відсутня стаття десь із таким змістом: «Прем’єр-міністр не може піти у відставку, якщо кандидатура наступного прем’єр-міністра або програма дій уряду йому не подобається». Словом, у кожного — своя Конституція, і він її тлумачить в силу свого інтелектуального розвитку й світобачення».

А минулого тижня у фракції БПП озвучили ще одну можливу кандидатуру — міністра закордонних справ Павла Клімкіна. Насправді нині розглядається 12-15 осіб на цю посаду, однак публічно говорять про 6-8. І все це може допомогти Арсенію Яценюку зберегти своє крісло.

«Кандидатуру Клімкіна обговорюють з осені минулого року як постать компромісну між західними партнерами та українськими політичними елітами. Однак чим більше кандидатів, тим довше Яценюк перебуватиме на своїй посаді. Я не виключаю, що його команда чи олігархи навмисне підтримають таку сегментацію дискурсу. Адже тоді немає можливості сконцентруватися», — пояснює Руслан Бортник.

Також, на думку експерта, нині для визначення майбутнього голови Кабміну ключовими є чотири фактори: «Перший: прем’єр повинен бути популярним, щоб бодай трохи випустити соціальний пар. Нехай ситуативно, але він мусить втілювати довіру до влади. Друге: мають бути враховані інтереси західних партнерів. Третє: мусить бути збережена монопольна влада президента (сьогодні Яценюк є ручним прем’єром Банкової. З іншим буде важче працювати). Четверте і останнє: олігархи повинні зберегти свій вплив, інтереси».

Насправді існують безліч форматів призначення прем’єра, проте остаточно спрогнозувати розвиток подій практично неможливо. Залишається лише сподіватися на те, що найближчим часом ми нарешті дізнаємося ім’я нового голови уряду, який справді працюватиме на благо України.

Автор материала: Яна Джунгарова