Вищий антикорупційний суд — безглузда ідея судової реформи

1684

Після прийняття судової реформи стало зрозумілим, що навіть найбільш неочікувані безглузді ідеї окремих реформаторів можуть бути втілені в життя. Як приклад, створення в системі судів України Вищого антикорупційного суду (далі — ВАС) як суду першої інстанції, завданням якого, за задумом «реформаторів» є розгляд кримінальних проваджень, які підслідні Національному антикорупційному бюро України (далі –НАБУ).

Підсудність справ новоствореного судового органу прямо залежатиме від визначеної КПК України підслідності НАБУ, що припустимо. Адже, відповідно до норм національного законодавства, практики ЄСПЛ, досудове розслідування кримінальних проваджень може здійснюватися будь-яким органом досудового слідства, проте судовий розгляд усіх кримінальних проваджень здійснюється судами загальної юрисдикції.

Жодної різниці немає ні для суду, ні для підсудних і потерпілих щодо виду органу досудового розслідування, адже воно здійснюється державою в особі уповноважених органів.

Створення окремого суду «під НАБУ» свідчить про наявність проблем у протидії злочинності. Для забезпечення функціонування НАБУ було створено Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, яка діє не зовсім як наглядаючий орган.

За таких умов, створення ВАС є своєрідним завершенням замкнутої системи, яка діє за принципом взаємопов’язаних органів досудового розслідування та «ручного» суду, який прийматиме «справедливі» рішення.

Таке бачення складається з огляду на наступне:

По-перше, якщо в держави є необхідність створення окремого Антикорупційного суду, то це питання слід вирішити шляхом передбачення в системі судоустрою окремої ланки антикорупційних судів, забезпечивши дотримання принципу рівності можливостей доступу до правосуддя в оскарженні дій та рішень органів державної влади, що узгоджується з приписами ст. 24, 125 Конституції України та положень Європейської конвенції з прав людини. Як приклад, за основу можливо взяти досвід створення адміністративних судів з започаткуванням всього ланцюжка судової ієрархії — суди першої інстанції, апеляційні суди, касаційна інстанція.

Водночас, викликає заперечення й положення, чому саме Антикорупційний суд має розглядати виключно провадження, підслідні НАБУ? Чому такі ж корупційні злочини, які розслідуються іншими органами досудового розслідування, зокрема, Національною поліцією, СБУ, ДФС, Державним бюро розслідувань розглядатимуться в судах загальної юрисдикції?

Основними аргументами на користь створення Антикорупційного суду в такому варіанті є унеможливлення здійснення впливу на суддів, які розглядатимуть кримінальні провадження відносно високопосадовців. З такими проблемами стикаються й судді судів загальної юрисдикції, розглядаючи кримінальні провадження стосовно членів злочинних угрупувань, убивць та розбійників, проте виносять законні рішення у справах та призначають найбільш суворі покарання.

Крім цього, виникає питання як вирішуватимуть ці ж проблеми щодо проваджень, які розслідуються ДБР стосовно тих же високопосадовців? Чому думають лише виключно щодо кримінальних проваджень, які розслідуються НАБУ? Питання риторичне.

По-друге, навряд чи є законним та доцільним розгляд усіх кримінальних проваджень, підслідних НАБУ в ВАС, оскільки відповідно до вимог ч.1 ст.32 КПК України діє принцип територіальної підсудності, за яким кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.

Слід звернути увагу, що в НАБУ створено підрозділи в регіонах, які охоплюють усю територію України. За таких умов, здійснення судового розгляду кримінальних проваджень Вищим Антикорупційним судом є невиправданим, оскільки проблемним є забезпечення явки свідків, потерпілих та інших учасників, наприклад з Закарпатської області, Чернівецької чи інших віддалених областей для участі в судових засіданнях. Хто відшкодовуватиме витрати на забезпечення участі цих осіб в судовому розгляді? Зрозуміле, що це призведе до затягування процесу розгляду кримінальних проваджень.

По-третє, визначення повноважень ВАС як суду першої інстанції з правом перегляду рішень у Верховному суді України без права апеляційного та касаційного розгляду є прямим порушенням п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, та, крім того, прямо суперечить чинному порядку оскарження вироків за нормами КПК України, а також ст.6 Європейської Конвенції з прав людини, адже право на оскарження рішення є основоположним у правовій державі.

Заради об’єктивності зазначу, що Адміністрацією Президента підготовлено законопроект, який передбачає створення при Верховному суді антикорупційної палати як апеляційної інстанції щодо рішень Вищого Антикорупційного суду, проте це потребує внесення змін до Конституції України, адже в ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» структура Верховного суду інша, та не передбачає окремих палат. Крім цього, питання касації та перегляду рішень залишається не вирішеним.

По-четверте, за офіційними статистичними даними впродовж лютого — серпня 2016 року Національним антикорупційним бюро України до суду скеровано всього 24 обвинувальних акти відносно 34 осіб, в тому числі 5 з яких з угодою про визнання винуватості. Чи буде завантажений Вищий антикорупційний суд роботою?

В цьому аспекті слід наголосити й на тому, що Вищий антикорупційний суд як суд першої інстанції за КПК України буде фактично позбавлений можливості розглядати кримінальні провадження НАБУ, оскільки досудове розслідування таких проваджень супроводжується проведенням численних слідчих (розшукових) дій, заходів забезпечення кримінального провадження, оскарження рішень слідчого, що створить ситуацію, за якої судді ВАС на стадії досудового розслідування прийматимуть рішення як слідчі судді у цих провадженнях, що відповідно до ст.76 КПК України виключає можливість їх повторної участі в розгляді кримінального провадження по суті. Можна спрогнозувати, що майже в кожному кримінальному провадженні складу колегії сформувати не вдасться, оскільки судді підлягатимуть відводу відповідно до положень ст. 75 КПК України як з об’єктивних причин (участь у провадженні в якості слідчого судді), так, і в зв’язку з тим, що виникатимуть обставини, які викликають сумнів у неупередженості суддів. Адже суб’єктами злочинів виступатимуть високопосадовці, які впродовж діяльності могли стикатися з суддями, що будуть обрані до Вищого антикорупційного суду.

Не вирішеним залишається й питання, який суд розглядатиме кримінальне провадження, підслідне НАБУ у випадку задоволення відводів усьому складу Вищого антикорупційного суду. Фактично, за положеннями КПК України, таке провадження повинно бути скеровано до іншого найменш віддаленого суду для розгляду по суті. Якому суду передадуть кримінальне провадження з Вищого антикорупційного суду у такому випадку, не визначено.

Крім цього, не обійтись і без створення апеляційної інстанції, адже відповідно до ст.247 КПК України надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД) здійснюється саме судом апеляційної інстанції. За змістом положень ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» суду апеляційної інстанції щодо Вищого антикорупційного суду в законі не передбачено. Це зумовить ситуацію, що дозвіл на проведення НСРД буде надавати суд апеляційної інстанції того регіону, де здійснюється розслідування, тобто у Львові, Харкові, Одесі чи Києві. Який зміст тоді в функціонуванні Вищого антикорупційного суду

По-п’яте, в практиці розгляду кримінальних проваджень у сфері службової діяльності у 60 відсотках випадках прокуратурою здійснюється зміна обвинувачення в суді на склади злочинів проти власності. Чи вправі буде Вищий антикорупційних суд у випадку зміни кваліфікації дій обвинуваченого приймати рішення. Звісно, що ні! Адже, його компетенція чітко обмежена кримінальними провадженнями, підслідними НАБУ. Як діяти в такому разі?

І на останок зазначу, що відповідно до ч.5 ст.216 КПК України кримінальні провадження про корупційні злочини відносно Директора Національного антикорупційного бюро України, його першого заступника та заступника, підслідні ДБР. У випадку їх вчинення, розгляд кримінального провадження буде здійснюватися за територіальним принципом судами загальної юрисдикції.

Слід задатись запитанням, а чи справедливим є розгляд кримінального провадження щодо таких осіб судом загальної юрисдикції у випадку здійснення повноважень Вищим антикорупційним судом?

На мій погляд, пропозиція створення Вищого антикорупційного суду продиктована лише одним: створити паралельну систему судів у кримінальних справах з «довірених» суддів, щоб законодавчо закріпити механізм обходу принципу автоматизованого розподілу справ. Мета зрозуміла — конкретні справи повинні потрапляти тільки в той суд, де список суддів відредаговано рукою “майстра”…

Автор матеріалу: Олег Татаров, старший партнер Правової корпорації «Татаров, Фаринник, Головко»