Чому елеваторний бізнес та торгівля зерном краще, аніж капітальне будівництво та яким «Прометей» стане за кілька років?

Рафаель Гороян – нетиповий аграрій. Він прийшов у агробізнес з великого будівництва, коли після кризи 2008-2009 років попит на нерухомість впав і ринок завмер. Після того, як бізнесмен стикнувся з 10-мільйонним боргом та невиконаними зобов’язаннями перед інвесторами (10 тисяч кв. метрів житла було недобудовано), він зайнявся торгівлею зерном. При цьому прийняв принципове для себе рішення – розвивати бізнес без кредитів. Наразі компанія Горояна «Прометей» входить в 30 найбільших агрокомпаній України. В інтерв’ю Рафаель Гороян розповів про амбітні цілі розвитку компанії, ставлення іноземних інвесторів до українських компаній та свій погляд щодо податкової реформи.

Рафаель, в аграрній сфері є виробники-фермери, а є великі агрохолдинги. Як Ви можете охарактеризувати напрямок бізнесу «Прометея»?

Сьогодні компанія «Прометей» займає особливу нішу в агрокомплексі, яку раніше ніхто не розпізнав. Ми правильно визначили напрямок, який варто розвивати. Я думав про велике виробництво, і будівництво порту або маслоекстракційного заводу. Але все це зійшло нанівець, коли я побачив, що між фермерами та великими трейдерами просто немає налагодженого зв’язку. З фермером необхідно спілкуватися, йому потрібен постійний контакт. Він вкладає величезні сили і працю у виробництво продукції і заслуговує отримувати якісний сервіс під час її реалізації. Я зрозумів, що потрібно розвивати саме цей сегмент. Виробники перебувають у рівних умовах при виборі покупця. Але, крім ціни, їм важливо розуміти, яка компанія його купує, як покупець веде угоду, які додаткові переваги має співробітництво з тим чи іншим трейдером. Ми спеціалізуємось на торгівельній діяльності. Сьогодні компанія «Прометей» – свого роду «біржа», яка крім конкурентних закупівельних цін на зерно пропонує виробникам вирішення питань зберігання, доробки і логістики зернових.

Під час конференції в Женеві ви говорили про кілька запланованих угод, які тоді були на початковій стадії. Якщо я правильно пам’ятаю, йшлося про покупку елеваторів в Кіровоградській та Хмельницькій областях. Чи завершена угода і які зараз ваші потужності зберігання?

Сьогодні в активах компанії вісім елеваторів. Це практично 400 тисяч тонн одноразового зберігання. На початку року ми плануємо завершити покупку ще чотирьох елеваторів – в трьох областях України, таким чином буде вже 600 тисяч тонн зберігання. Через 2-3 роки я планую, що загальна кількість елеваторних комплексів сягне 50. Втім, я для себе прийняв рішення, що не хочу себе обмежувати ніякої програмою. Я звик інвестувати поступово, закріпитися на одній ділянці, потім рухатися далі.

В інтерв’ю Рафаель Гороян розповів про те, що:

1) фермерам більш вигідно везти зерно на лінійні елеватори, ніж в порти;

2) планує поступово збільшувати мережу власних елеваторів;

3) західні інвестори готові вкладати кошти в Україну;

4) земельний мораторій треба подовжити.

Розкажіть про свої елеватори.

В основному, елеватори «Прометея» – склади наземного типу зберігання або вертикальні бетонні силоси. Унікальність в чому? Горизонтальний елеватор забезпечує природний спосіб зберігання зерна, товар у ньому «дихає», а значить, зберігається довше та більш якісно. Крім того, бетонний елеватор – це фортеця, яка стоїть до 100 років на відміну від силосного, термін експлуатації якого 10-12 років. Ми принципово не будуємо складів на новому, випадковому місці, а купуємо склади старого типу будови і відновлюємо їх, модернізуємо. Історично географія розташування елеваторів на території України не випадкова. Наші предки будували їх, враховуючи різні фактори — від схем посівних площ до підводки транспортних шляхів. Сьогодні просто потрібно розуміти, які «перехрестя» найбільш затребувані. Від початку створення бізнесу я орієнтуюся на виробника і рухаюся до нього назустріч, до його потреб та інтересів. Крім того, при придбанні елеваторів ми плануємо так, щоб логістика була максимально зручною і виробникові, і покупцеві.

Ви кажете, аграріям везти зерно в порт не вигідно, вигідно на лінійні елеватори. Чому?

Я вважаю, що кожен учасник аграрного ланцюжка повинен займатися своєю справою. Виробництво, зберігання та логістика, і, тим більше, торгівля зерном – безумовно, взаємопов’язані. Але, щоб виручити максимальний прибуток, потрібно займатися тим, що в тебе виходить найкраще. У період збирання врожаю фермер, який не має власних потужностей для зберігання, прагне швидше здати його. За багато років у нас сформувався стереотип, що в порту можна продати дорожче. До українських портів шикуються кілометрові черги зерновозів. При цьому ніхто практично не підраховує, у скільки обходяться тижневі простої машин, або наскільки великий ризик псування, або навіть крадіжки зерна в процесі транспортування, бо на південь машини стікаються з усіх куточків країни. Низька вартість оплати праці водіїв і величезна кількість нелегальних «перевізників», неврегульованість галузі на законодавчому рівні – призводять просто до боротьби логістів за виживання. При цьому, оплачує таку ризикову логістику – фермер. Тому я готовий посперечатися з ким завгодно і довести на практичних розрахунках, що відвезти зерно на зберігання на найближчий лінійний елеватор вигідніше. Таким чином, можна не тільки зменшити витрати на логістику, але і сплановано продати врожай з елеватора за більш вигідною ціною в перспективі.

Ви створили свою компанію без кредитів, як писалось в Forbes. Чи використовуєте ви кредитні кошти зараз, у яких обсягах?

Так, я неодноразово підкреслював, що розвивати успішний бізнес можна тільки на власних коштах. Я зрозумів це на своєму досвіді, коли після 2008 року відбудовувати бізнес довелося практично з нуля. Сьогодні з аналогічною ситуацією зіткнулося багато українських компаній. Кредити – це зло для компаній та й для будь-якої економіки, як ми бачимо на прикладі Греції.

Гідного інвестиційного кредитування в Україні сьогодні немає, а те, що є – практично на кабальних умовах, і залучення цих коштів може бути небезпечним для компанії в умовах економічної нестабільності. При цьому, я вважаю нормальним залучати невеликі кошти для поповнення обсягу оборотних коштів, і це досить перспективно, як ми встигли переконатися на практиці. Але підходити до цього питання потрібно виважено та грамотно.

Що ви думаєте про зміну податкового режиму. Як вплине на АПК відміна податкових пільг?

На всілякі заяви та обіцянки політиків я давно перестав звертати увагу. Сумніваюся, що вони насправді зацікавлені щось змінювати в інтересах дрібного підприємництва. Звичайно ж, скасування спецрежиму для фермерів – ще одна палиця в колеса українському виробникові. Фермерство все ще необхідно дотувати, але навіть якщо це робити вибірково – потрібно ретельно продумати коли, кому і в якій мірі допомагати.

Ще одна гучна тема – ринок землі. Як Ви вважаєте, чи готова сьогодні Україна до його впровадження? І кому, власне, вигідно стримування реформи?

Я вважаю, що ані фермер, ні великі компанії, ні навіть державні інститути не готові до питання купівлі-продажу землі. Як фінансово, так і процедурно. Мораторій на продаж сільгоспземель необхідно продовжити як мінімум ще на два роки, до 2018. Ми прекрасно розуміємо, що зарубіжні інвестори давно поклали око на українські чорноземи і чекають виведення цього «товару» на ринок. Але від українського господаря земля не повинна відійти. Тому що у українців сьогодні є всі передумови нарощувати не тільки виробництво, а і переробку, а також інфраструктурний бізнес – торгівлю, зберігання, логістику. Я маю на увазі бізнес національного формату. Працювати над залученням інвестицій у цю галузь, а значить, і в Україну. А без володіння основними ресурсами, в т.ч. землею, це не має майбутнього.

Скажіть, чи немає в планах «Прометея» наростити земельний банк і розширювати виробничий напрям?– Сьогодні в законопроекті про обіг сільгоспземель закладено, що купувати землі можуть тільки фізособи.

Якщо цей законопроект приймуть, то, можливо, ми приймемо рішення про розширення земельного банку виробничої компанії «Прометей». Але потрібно враховувати три моменти: якою буде ціна на землю, друге – яка буде процедура купівлі-продажу, і останнє – чи стане покупець надалі повноцінним власником. Я не прихильник екстенсивної стратегії розвитку бізнесу. У першу чергу потрібно вчитися отримувати максимальну вигоду з тих ресурсів, якими володієш. Тому сьогодні я бачу перспективу розширення бізнесу «Прометея» в традиційних для компанії напрямках.

Ви частий учасник міжнародних форумів. Розкажіть, як сприймають у світі Україну потенційні партнери та інвестори? Чи складніше співпрацювати зараз, ніж до Революції Гідності?

Так, намагаюся відвідувати великі заходи галузі, бути в курсі подій і тенденцій. Але, головне, на цих зустрічах керівники бізнесу мають можливість презентувати свої компанії, безпосередньо налагоджувати контакти з потенційними партнерами. Цієї осені я зокрема був на конференції з торговельного фінансування в Лугано і Global Grain в Женеві. Там були присутні також наші колеги з інших великих українських агрокомпаній. Провів багато переговорів, і хочу зазначити, що іноземні партнери серйозно цікавляться Україною як бізнес-майданчиком, але поки побоюються інвестувати кошти. Ми намагаємося презентувати Україну, в тому числі і через показники, успіхи розвитку «Прометея». Але гроші люблять тишу. Фактор військових дій на сході країни стримує багатьох інвесторів.

І, на завершення – питання нетривіальне. Чи не хотіли б Ви очолити одне з держпідприємств? Адже Мінагро сьогодні проводить конкурси на заміщення вакантних посад. Можливо, ви могли б зробити ефективним і будь-яке ДП?

Ні, мені цікаво розвивати далі свою компанію. А що стосується держпідприємств, то в умовах ринкової економіки, я вважаю, вони повинні бути в рівних умовах з іншими гравцями ринку.

Автор интервью: Марія Бровінська