Як, коли і на що розпадеться Росія

1332

Фахівці з геополітики припускають, що це може статися за дуже короткий період.

Про це говорять дедалі частіше. Соціально-економічна ситуація в Росії погрішується щодня, валютні резерви тануть на очах, глухе невдоволення у країні наростає.

За попередніми розрахунками, на території теперішньої Росії може виникнути від 20 до 32 нових державних утворень.

Для прикладу, ось що каже професор університету Джорджа Мейсона, багаторічний дослідник російської історії Марк Кац: “Перша холодна війна обернулась розвалом СРСР. Нова, розпочата Путіним, ймовірно, обернеться розвалом Росії… У людини, яка керує Росією, кульгає логіка. Тому все, що робить Путін, найбільше шкодить самій Росії. А оскільки слово у Путіна не розходиться з ділом, від нього треба чекати і нової біди, і нових прорахунків, які й розвалять Росію”.

Упевнений у такому фіналі й екс-президент Польщі Лех Валенса, який у квітні минулого року заявив: «У Росії мінімум 60 народів. Вона може розпастися і залишитися з населенням 20 мільйонів людей. Це залежить від того, як пройде розпад».

Деякі із варіантів розпаду, що їх прогнозують аналітики Отже, наскільки реальна і близька перспектива розвалу Російської Федерації?

Відповіді на ці запитання ми шукали разом з експертом із геополітичних питань Олександром Даниленком, політологом Ігорем Лосєвим та істориком Сергієм Грабовським.

Чи виправдані, на вашу думку, оптимістичні прогнози аналітиків щодо того, що Російська Федерація на старті незворотніх відцентрових процесів?

О. Даниленко: Росія — багатонаціональна країна, в якій є регіони, що давно не проти здобути самостійність. Для неї підтримка чужого сепаратизму може обернутися сепаратизмом на власних окраїнах.

І. Лосєв: Нинішня Росія — тоталітарна держава з притаманною такій державі специфікою. Це означає, що сама собою вона не розпадеться. Потрібен якийсь потужний зовнішній поштовх. Диктаторські режими такого типу, як у Росії, дуже чутливі до будь-яких воєнних поразок, до провалів на зразок провалу Радянського Союзу в Афганістані. Якщо очевидних воєнних поразок не буде, режим у Росії може протриматися ще доволі довго.

Що саме може призвести до розчленування Росії?

Якби, наприклад, відповідним силам у Сирії вдалося завдати російським військам поразки, це мало б велике значення для відцентрових процесів у самій Росії. Чому Путін постійно намагається демонструвати воєнні перемоги? Тому що він, зокрема, на цьому тримається при владі.

Або, скажімо, активізація процесів, що тривають в ісламському світі. Для прикладу, якщо Обама забере свої війська з Афганістану і там владу захоплять таліби, можливий сплеск тероризму у Центральній Азії — Узбекистані, Казахстані, Таджикистані і так далі. Ця загроза може вихлюпнутися звідти на територію Росії, зокрема в її ісламські регіони, і мати серйозні наслідки. Не кажу вже про Північний Кавказ, який постійно перебуває у стані війни, більш чи менш гострої.

С. Грабовський: Спрацювати може і зовнішній фактор — геополітика опонентів Росії на світовій арені, зацікавлених у її розпаді. Найбільше в цьому зацікавлені не США, як говорить російська пропаганда, а Китай, який поставив собі за мету повернути низку територій Східної Росії ще у 80-ті роки ХХ століття. Сьогодні така підривна політика поступово здійснюється за допомогою агентурних мереж та міністерства державної безпеки КНР.

Де саме у Росії можуть початися активні сепаратистські процеси?

На мою думку, одним із регіонів, де найближчими роками можливі такі активні рухи, стане Сибір. Сибір узагалі важко вважати Росією. Це історично зовсім інша земля, я б навіть сказав, зовсім інша країна. Сибір у Росії завжди мав свою специфіку. До ХІХ століття там навіть карбували власну монету. Настрої та інтереси тамтешнього люду не тотожні стандартним настроям росіян. Тут схована соціально-політична вибухівка. Сибір може “спрацювати”. Об’єктивно йому Росія не потрібна. Також Росія, безперечно, втратить Далекий Схід, і він перейде до Китаю.

О. Даниленко: Розхитати ситуацію може повернення до Росії зі сходу України терористів, чимало з яких — кавказці. Те, що вони заробляють гроші на нашій території, зовсім не означає їхньої довічної прихильності до Путіна.

І. Лосєв: Заявити про себе можуть і буряти, дагестанці, осетини, якути, які воювали на Донбасі. Ці люди можуть подумати: “А чому б не створити якусь Бурятську Народну Республіку чи Якутську Народну Республіку і посісти там високе становище?”. Усі ті, хто воював за Росію на Донбасі, для неї — вибухонебезпечний матеріал. До речі, свого часу російський імператор Микола ІІ казав: “Пребывание под знаменами России не сделает инородцев верными империи, но научит владеть оружием”. Саме з таких міркувань інородців до російської армії в його часи не брали.

Посилення економічної та політичної кризи пришвидшать руйнівні процеси?

Безперечно. У в російській свідомості починається війна, як то кажуть, між телевізором і холодильником, коли в холодильнику одне, а телевізор показує зовсім інше. Оці процеси економічного занепаду загострюватимуть ситуацію в Росії. Бо добре дивитися по телебаченню, як браво воює російське військо, коли в тебе заповнений холодильник. Коли ж він порожній, то телевізор вже якось не втішає. А в Росії усе йде нині до “порожнього холодильника”.

О. Даниленко: Так. Відомо, наприклад, що за лояльність президента Чечні Кадирова російська влада робить у начебто підкорену республіку неабиякі фінансові вливання. Москва підкуповує так звані регіональні еліти — усіх керівників республік, країв, областей і так далі. А якщо підкуповувати буде нічим і тамтешні еліти відчують, що Москва їм нічого дати не може, то постане питання: “А навіщо нам така Москва?” І вони почнуть шукати собі інших можливостей. Адже всі регіони мають якісь ресурси. Скажімо, Далекий Схід — це багатющий регіон, який на самій лише торгівлі з Китаєм, Японією, Південною Кореєю, Сполученими Штатами може дуже непогано заробляти і при цьому не ділитися з Москвою.

Те саме стосується Якутії, Камчатки, Хабаровського краю і так далі. Їм навіть географічно ближче до Сеула, Пекіна, Токіо і навіть до Сан-Франциско, ніж до Москви. Для прикладу, нафта і газ є у Ханти-Мансійському національному окрузі, а торгує ними Москва. Ханти-Мансійський же округ дуже мало з того має. Тому може бути поставлене питання: “А навіщо нам Кремль, якщо ми самі можемо продавати нафту й газ?”

Що постане на місці теперішньої Росії після розпаду?

І. Лосєв: Мало хто про це каже, але кремлівські діячі певною мірою передбачили розпад своєї країни і дещо зробили. Зокрема, поділили Російську Федерацію на вісім федеральних округів: Далекосхідний, Сибірський, Уральський, Приволзький, Центральний, Південний, Північно-Західний, Північно-Кавказький. Перелічені територіальні одиниці у складі Росії дуже схожі на колишні радянські союзні республіки зі своїми федеральними центрами, органами влади, силовими структурами і так далі. Це такі собі прообрази майбутніх держав. Можливо, їх створено для того, щоб Росія розпадалася не хаотично, а за наперед визначеними кордонами, як розпався Радянський Союз.

Щоправда, можуть постати проблеми з автономними республіками, областями та округами всередині федеральних округів. Наприклад, на Північному Кавказі одноосібний лідер Чечні Рамзан Кадиров мріє про “велику Чечню” — від Каспійського моря до Чорного, що може не збігатися з геополітичними уявленнями інших північнокавказьких автократів. На Поволжі важко буде протистояти прагненням Татарстану й Башкортостану до незалежності. Важко сказати, чи залишиться в межах Північно-Західного округу Калінінградська область, чи вважатиме за краще стати Балтійською Республікою, можливо, у складі Європейського Союзу…

Коли може розпочатися активна фаза розпаду Росії?

О. Даниленко: Чекати, думаю, доведеться недовго. Невдоволення наростає і може потягнути за собою ланцюгову реакцію в регіонах, які хочуть жити власним життям. Для прикладу можна навести хоча б Республіку Саха (Якутію), де свого часу якути навіть громили російські поселення. Нині етнічні росіяни на цій території становлять меншість — якихось 37% населення.

І. Лосєв: Насправді важко спрогнозувати, коли Росія розпадеться, бо дуже багато невідомих величин. Ми ж не знаємо, як можуть розвиватись події. Ну кому могло спасти на думку, що кремлівський діяч полізе воювати до Сирії? Ніхто цього не передбачав. Ми не знаємо, скільки Путін найближчим часом наробить дурниць і помилок, що ще може вигадати. А всі ці речі виступатимуть каталізатором руйнівних процесів. Часові рамки таких процесів можуть бути дуже гнучкими — вони можуть статися дуже швидко, упродовж кількох місяців, а можуть розтягтися на тривалий час.

Загалом, такі режими, як у Росії, справляють враження надзвичайно потужних і міцних. Але розвалитися можуть за один день — наче картковий будиночок. Як, до речі, це і сталося з Радянським Союзом.

Після розпаду СРСР Білий дім натиснув на екс-республіки Союзу (зокрема, й Україну), щоб вони віддали до Росії всі ядерні боєголовки і ракетоносії для них. А що ж буде з одних із двох найбільших ядерних арсеналів у разі розпаду самої Росії?

Власне, це питання, мабуть, найбільше турбує Захід, який, з одного боку, потерпає від непередбачуваності московських дикунів із ядерною дубиною, а з іншого — ще більше боїться появи такої дубини в руках одночасно кількох потенційних країн — спадкоємиць Російської Федерації.

Цікаву думку щодо цього вмістила у свій “Прогноз десятиліття” американська приватна розвідувально-аналітична компанія “Strategic Forecasting”, яка теж передбачає політичну дезінтеграцію Росії. На думку цих аналітиків, США, можливо, доведеться вдатись до сили, щоб нейтралізувати ядерний арсенал Росії. Адже у разі політичної дезінтеграції РФ проблема зберігання ядерної зброї і запасів урану на території Росії може стати основним викликом наступного десятиліття (арсеналу вистачає, щоб знищити все живе на Землі). Тільки Вашингтон, зазначено у “Прогнозі десятиліття”, матиме можливості убезпечити залишені без нагляду ядерні арсенали Росії.

Важко собі уявити, як ця проблема буде розв’язана, пишуть американські аналітики, проте, зважаючи на їхній прогноз щодо фрагментації Росії, це питання доведеться вирішувати, найпевніше, у наступному десятилітті.

Автор материала: Наталія Васюнець