Як Тарута «забив болт» на аеропорт «Маріуполь»

Чому аеропорт Маріуполя не може відновити роботу? Яким чином його відновленню могли посприяти нардеп Сергій Тарута та олігарх Рінат Ахметов і до чого призводять невиконані обіцянки?

109

7 червня 2016 року народний депутат Сергій Тарута зобов’язався відновити повітряні ворота Маріуполя. Нардеп наголосив, що даним питанням системно займається вже декілька місяців і якщо не буде ніяких провокацій, аеропорт буде відкрито до кінця літа (2016 року – ред.).

Минуло півтора роки, проте аеропорт Маріуполя так і не відновив роботу. Журналісти 1News з’ясовували, чому так відбулося, і чому Тарута, який був у 2014 році головою Донецької облдержадміністрації, не виконав цю обіцянку, хоча мав для цього всі важелі впливу.

Будівництво аеропорту «Маріуполь» почалося в 1967 році. До 1993-го він перебував у складі Донецького об’єднаного авіазагону.

У 2003 році аеропорт був узятий в оренду «Маріупольським меткомбінатом імені Ілліча». Проте після приєднання комбінату у 2011 році до групи «Метінвест» Ріната Ахметова, договір про оренду був розірваний і аеропорт перейшов у комунальну власність.

Слід зазначити, що за час оренди ММК ім. Ілліча в аеропорту була проведена масштабна реконструкція. У 2004 році, наприклад, придбали нові літаки Ан-140-100 і аеропорт отримав статус міжнародного.

Зимою 2012 року орендар аеропорту змінився, хоча тільки номінально. Ним став концерт «Азовмаш», який фактично належить фінансово-промисловій групі СКМ того ж Ріната Ахметова. Тобто з моменту поглинання активів нині покійного олігарха Володимира Бойка Ахметовим, аеропорт постійно перебував в у нього в оренді.

З моменту російської агресії на Донбасі аеропорт «Маріуполь» служив місцем дислокації підрозділів збройних сил України та інших військових формувань. Він відіграв важливу роль у відстоюванні міста. За даними маріупольських ЗМІ, військові покинули аеропорт у квітні 2016 року.

А вже за кілька місяців нардеп Сергій Тарута зробив свою заяву про те, що посприяє відновленню роботи аеропорту до кінця літа 2016 року. Майже рік від Тарути не лунало жодних заяв з цього приводу, хоча він не міг не знати про ситуацію, яка не дає можливості відновити діяльність  летовища.

У 2017 році стало відомо, що орендар – група Ріната Ахметова – не виконує свої зобов’язання і не платить по рахункам. За словами міського голови Маріуполя Вадима Бойченка, договір оренди аеропорту було розірвано у примусовому порядку і затверджена його передача на баланс майнового комплексу комунального підприємства «Аеропорт Маріуполь». Як заявляв Бойченко у вересні 2017-го, нарешті зроблений перший крок для відновлення роботи міського аеропорту.

Міський голова Маріуполя мав на увазі рішення Київського господарського апеляційного суду, винесене у червні 2017 року, про примусове припинення дії договору оренди між Департаментом майна міськради Маріуполя і ПрАТ «Азовзагальмаш» щодо оренди аеропорту.

В рішенні суду сказано, що орендар порушив істотні умови договору, укладеного в 2012 році. Наприклад, не було застраховано майно аеропорту. Крім того, він має заборгованість по оренді. Суд зауважує, що відповідно до розрахунків, наданих орендодавцем, з січня 2012 року по середину жовтня 2014-го відповідач частково здійснював орендну плату. «Після 11 вересня 2013 року до 15 жовтня 2014 року орендна плата відповідачем не оплачується взагалі. Зазначені обставини відповідачем не спростовані, доказів оплати орендної плати за вказаний період не надано», — йдеться в тексті рішення.

Грошові вимоги позивача до «Азовзагальмашу» визнані в розмірі понад 71 млн грн (в т.ч. за оренду 31,2 млн грн).

Приблизно така ж сума необхідна на реконструкцію аеропорту та відновлення його роботи. Зокрема, весною 2016 року голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський заявляв, що на ремонтні роботи в аеропорту необхідно 60 млн гривень. Згодом мер Маріуполя Бойченко озвучував суму у 70 млн. гривень.

Для Маріуполя відновлення роботи аеропорту носить стратегічний характер. Як з точки зору громадських перевезень, так і для військових. Тим більше, що Маріуполь розташований на відстані 60 км від зони розмежування з тимчасово непідконтрольною Україні територією.

Аргументуючи цю тезу, заступник мера міста Олександр Голтвенко висловлював впевненість, що через перепад висот бойовики не зможуть обстріляти його, тому місцева влада вважає летовище безпечним. «А його робота вирішить проблему транспортного сполучення, оскільки до міста через «вузьке горлечко» неможливо пропускати необхідну кількість поїздів», — додавав він.

Відновити роботу аеропорту «Маріуполь» було цілком можливо і в строки, як озвучував Тарута (літо 2016 року – ред.). Щоправда, для цього йому потрібно було поговорити зі своїм бізнес-партнером Рінатом Ахметовим про необхідність виконувати останнім договір оренди.

Тим більше, що переговори на подібні теми з Ахметовим Сергій Тарута вже проводив.  Стосувалися вони відновлення роботи спочатку Дніпровського металургійного заводу, а згодом і Дніпровського трубного заводу. За даними ЗМІ, переговори з Ахметовим призвели до того, що на ДМЗ повністю замінили керівний склад на людей Ріната Леонідовича. Дехто навіть припускає, що таким чином Тарута «нишком» передав завод в управління Метінвесту. Відновлення роботи трубного заводу напряму залежало від діяльності ДМЗ, яким на той час вже управляли люди Ахметова. Основною проблемою для трубного заводу була нестача оборотних коштів, заборгованість перед кредиторами та постачальниками сировини. Для вирішення проблеми Тарута, як власник трубного заводу, просто домовився про поставки з кураторами Ахметова на ДМЗ і робота відновилась.

Цей приклад ми навели саме тому, що в ситуації з аеропортом «Маріуполь» Таруті достатньо було вдатися до таких же переговорів з людьми Ахметова. Коли б орендар виконував свої зобов’язання, домовитись про відкриття повітряного простору було б значно легше. Тим паче, що сума заборгованості повністю збігається з тією, яку необхідно вкласти в його реконструкцію.

Проте Тарута цього не зробив, і зараз, коли аеропорт «Маріуполь» вже перебуває у комунальній власності, гроші на відновлення його роботи потрібно буде шукати у бюджеті. А це означає, що швидкого запуску летовища очікувати не варто.

На прикладі обіцянки Сергія Тарути дуже добре прослідковується рівень популізму, до якого готовий вдаватися політик. Якщо для виконання сказаного достатньо умовно одного телефонного дзвінка, то невикористання цього шансу говорить про банальну незацікавленість. А між тим, Маріуполь – це рідне для Тарути місто. Якщо зі своїми він поступає так, то що вже говорити про його обіцянки загальноукраїнського масштабу.

Анна Межова