Якщо одні олігархи почнуть жити чесно — це стане мотивацією для решти

144

Представники великого і середнього бізнесу об’єдналися в «Українську бізнес-ініціативу». Серед підписантів декларації про чесні наміри — Сергій Тарута та Віктор Пінчук

З боку суспільства йде пресинг органів влади, які починають все ж таки розкручувати якісь антитикорупційні процеси. Рано чи пізно їм доведеться зачепити й цих бізнесменів — якщо вони не вийдуть на чесний спосіб роботи. Додайте жорстку увагу до країни з боку Заходу. А цим бізнесменам треба зберігати добре обличчя перед Заходом. Показати, що вони перші виступили з подібною ініціативою. Їм це сильно допоможе в економічних контактах з ЄС.

Є дуже хороші приклади країн, де ці процеси вже відбулись. Тільки там були люди не рівня Антонова — Бахматюка, а такі, яких у нас можна порівнювати з Коломойським, Фірташем, Ахметовим, Пінчуком. Йдеться про Південну Корею. Зараз це дуже хороша для життя країна. З прекрасним розвитком економіки. Там є корупція, але її виявляють і за неї карають. У корупції там звинуватили трьох президентів. Двох із них засудили до смертної кари. Потім один відсидів 28 років, другий — 18. Це є певна ознака. Третій наклав на себе руки. По суті, це олігархічна держава. І правила гри там створені їхньою великою п’ятіркою корпорацій. Вони вирішили: жити у стилі олігархічних воєн — це безнадійна штука. Краще — чесно. Але вони ці правила нав’язали країні.

У нас це завдання ставитимуть громадянське суспільство і влада. Якщо одні олігархи почнуть жити чесно — це стане достатньою мотивацією для решти. Таруті й Пінчуку треба задіювати Антикорупційне бюро для того, щоби примусити інших жити за тими самими принципами. І продемонструвати свій приклад. Сумно, що до підписання не долучилися двоє людей — Фірташ і Коломойський. Це погано. Рано чи пізно включиться у цей процес Ахметов. Бо у нього вже колись були такі ідеї. До того ж, він поставлений в умови, коли гратися у нечесний бізнес йому просто не дадуть. Будь-який бізнес, який хоча б копійку вклав у політику, як правило робився непрозоро. Згадую минулі вибори, коли навіть «Самопоміч» заявила, що витратила на вибори кільканадцять мільйонів гривень. А їхня реклама коштувала не кільканадцять, а кілька десятків мільйонів доларів. І це є яскравим прикладом непрозорого фінансування бізнесом політики.

Автор материала: Тарас Чорновіл