Зруйновані райони на Донбасі українці намагаються відновлювати як власними силами, так і силами міжнародних організацій. З 1993 року в нашій державі діє Програма розвитку ООН. Основна мета – це допомога Україні в розвитку демократії, охороні навколишнього середовища, розвитку енергоефективності. Однак після початку збройного конфлікту на території України ПРООН займається ще й відновленням зруйнованих об’єктів, а в сфері боротьби з корупцією організовує проведення тендерів на закупівлю ліків.

Наприкінці лютого ПРООН в Україні підписала договори з сімома компаніями на закупівлю 18 протитуберкульозних засобів на більш як 6 млн доларів. Зокрема, контракти були підписані з трьома міжнародними компаніями Lupin Ltd, Macleods Pharmaceuticals и Svizera Europe, а також з чотирма українськими ПАТ «Медфармком Центр» (Київ), ПАТ «Технолог» (Умань), ПАТ «Київмедпрепарат» и ТОВ «Юрія-Фарм» (обидві з Києва). Як кажуть самі ООНівці, завдяки міжнародному посередництві у проведенні тендерів вдалося зекономити близько 1 млн доларів держбюджету, які також будуть направлені на закупівлю ліків.

Директор ПРООН в Україні Янтомас Хімстра розповів, як організація допомагає закуповувати ліки в Україні, де саме реалізовуються проекти із заощадження енергії, які об’єкти інфраструктури, пошкоджені війною, допомагає відбудувати ПРООН, а також про те, хто з переселенців має перевагу в отриманні грантів.

ПРООН в Україні працює з 1993 року. В чому відмінність вашої роботи на початку 90-х і зараз?

Особисто я працюю в Україні всього кілька місяців. Знаю точно, що мандат місії ПРООН не змінювався з тих часів. Головне призначення нашої місії – це робота задля розвитку на довгу перспективу.

Одна з найбільших проблем України – це збройний конфлікт на Донбасі, через який в країні величезна кількість вимушених переселенців. Скільки таких людей за останніми даними, як переселенці облаштовують свій побут, як саме ваша місія допомагає таким людям?

Конфлікт на Донбасі спричинив дуже серйозні наслідки для країни. Проблема вимушених переселенців – надзвичайно серйозна. Понад мільйон людей нині є переселенцями. Є певні розбіжності щодо дійсної їх кількості. Ми спираємося на дані Мінсоцполітики і використовуємо їх в наших документах ООН. Ці дані кажуть про понад 1 млн людей. Позитивна відмінність проблеми вимушених переселенців в Україні, порівняно з іншими країнами (де також є ті, хто тікає від війни) полягає в тому як люди в містах і селах України приймають цих переселенців дуже добре! Саме тому більшість з тих, хто покинув свої домівки, вирішили залишитися в Україні, а не поїхати за кордон.

Попри це, багато з переселенців за якийсь час повертаються в тому числі на окуповані території до своїх домівок. Це тому, що ані міжнародні організації, ані уряд України не можуть їм допомогти?

Один з головних наших принципів, який ми сповідуємо і який підтримуємо – це принцип свободи вибору. Людина сама обирає, чи вона тікає від ситуації, коли немає роботи, засобів для існування і є загроза жаттю, чи лишається, або повертається. А причин для повернення насправді може бути багато. Батьки людей проживають на тих територіях, є потреба доглядати за будинком, або квартирою, можуть бути психологічні причини тощо… Не завжди на рішення людини можуть вплинути державна політика, чи зусилля міжнародних організацій.

Окрім гуманітарного напрямку, ПРООН допомагає переселенцям, або тим людям, які залишилися в зоні АТО започатковувати свою справу. Яким чином?

Багато людей, які втекли в безпечні місця від конфлікту працювали на великих підприємствах. Їм дуже важко зараз знайти подібну роботу. Тому ми вирішили сфокусувати свою увагу на малому бізнесі, на тих послугах, які малий бізнес може надавати громадам. Я бачу вже багато дуже цікавих успішних бізнесів, які були відкриті переселенцями. Наприклад, це пекарні, майстерні з ремонту комп’ютерів. Ми надаємо таким маленьким бізнесам гранти для того, щоб вони могли відкритися, ми навчаємо їх вести свій бізнес, зокрема консультуємо їх як написати бізнес-план, з питань реєстрації та оподаткування тощо. За деякий час такі бізнесмени-переселенці не тільки стають на ноги, можуть годувати свої сім’ї, вони також створюють 3-4 нових робочих місця в своїй маленькій майстерні, чи пекарні. Дуже цікавим є той факт, що деякі переселенці розпочинають надавати такі послуги, які в певній місцевості не існували. Наприклад, в Макарові на Київщині є середня школа, в якій не було їдальні. Якраз переселенці відкрили у цій школі їдальню, тобто започаткували сервіс, якого раніше не було. Тепер діти в цьому малому містечку можуть їсти завдяки роботі малого бізнесу, який був підтриманий ПРООН. Це вам конкретний приклад.

Як визначаєте пріоритети тих переселенців, кому надаєте гранти, а кому, можливо, відмовляєте?

Перш за все, ми оцінюємо бізнес-плани претендентів на отримання грантів. Перш за все, має бути гарна ідея, має бути ринок, тобто попит на ту продукцію, яку планується виготовляти. Окрім того, ми дивимося на те, щоби це було дійсно рентабельним, щоби ці гроші змогли працювати і підтримувати людину і допомогти їй створити робочі місця. Ми також звертаємося до партнерів, які допомагають нам оцінювати бізнес-плани. За минулий рік завдяки грантовій підтримці ПРООН відкрилися майже 300 малих бізнесів. Сподіваємося, що в цьому році зможемо помогти ще більшій кількості підприємців.

А яка потреба є, скільки малих підприємців чекають на таку допомогу?

Важко говорити про загальну цифру. Потреби є дуже великими. Що цікаво, ці бізнеси дуже різні. Серед них є майстерня з ремонту взуття, є міні клініка, для якої ми купили апарат УЗІ. Тобто спектр допомоги і відкритих бізнесів дуже різний.

ПРООН працює лише на підконтрольній Україні території Донбасу, але не працює на окупованій. Чи були у вас спроби домовитися з окупаційною владою на Донбасі, аби працювати і на тій території?

Є інша місія ООН, яка надає гуманітарну допомогу на непідконтрольних територіях. Місцевим жителям допомагають продуктами харчування, санітарно-гігієнічними засобами, речами першої необхідності. Однак там є велика потреба у відновленні критично важливих соціальних об’єктів, які допомагають людям вижити, саме цим зазвичай опікується ПРООН. Ми також дуже хотіли би займатися відновленням соціальної інфраструктури на непідконтрольних територіях, бо розуміємо, наскільки жахливі умови в людей, які живуть вздовж лінії конфлікту. Я сам перетинав її декілька разів та бачив, як живуть ці люди, і ми би хотіли їм допомагати. Наразі можу сказати тільки те, що ми вивчаємо можливості того як це можна було би робити і на іншій стороні конфлікту.

Вважається, що найнебезпечніше започатковувати бізнес в зоні лінії розмежування на Донбасі. Чи реалізовуєте на цій території якісь проекти, адже в разі загострення ситуації всі зусилля з відбудови території можуть виявитися марними?

Звичайно, є ризик того, що буде зруйновано об’єкти інфраструктури, які були відновлені. Але теперішній рівень конфлікту дозволяє нам робити свою роботу. ПРООН так само як і країни-донори розуміють, що все ж таки люди потребують допомоги саме зараз. Це я говорю в тому числі про територію, яку називають зоною АТО. Тому ми не хвилюємося за свої інвестиції, попри все їх надаватимемо. Окрім того, велика частина нашої роботи фокусується на допомозі звичайним людям здобувати нові навички. Якщо, не дай Боже, щось розвиватиметься не так як потрібно, ці люди будуть навчені, матимуть певні професійні навички, знатимуть, як заробити собі на існування.

Яка доля програми «Соціальне та економічне відновлення Донбасу та допомога вимушеним переселенцям та місцевому населенню»? Що зроблено з 2015-го року, а що не вдалося?

Минулий рік був для нас дуже продуктивним. Завдяки допомозі наших партнерів, перш за все урядові Японії та ЄС ми змогли відновити близько 50 об’єктів соціальної інфраструктури. Деякі з них є критично важливими соціальними об’єктами. Наприклад, ми відновили Слов’янську районну лікарню в місті Миколаївка, яка обслуговує понад 40 тис. людей. Окрім того, ми успішно працювали над створенням робочих місць, було створено більше 2 тисяч робочих місць. Також ми працюємо над відновленням функцій місцевого врядування у Донецькій і Луганській областях. На територіях, які підконтрольні уряду України ми допомагаємо місцевій владі покращувати систему надання послуг тощо. Наприклад, консультуємо на предмет того як краще провести децентралізацію. Тобто програми відновлення на Донбасі не обмежуються тільки відновленням будівель соціальної інфраструктури, ми допомагаємо налагодити роботу систем управління у цих областях, ми допомагаємо Донбасу вийти з тих проблем, з якими цей регіон стикався навіть до початку конфлікту. Ми також збільшуємо свою присутність на Донбасі. Саме зараз відкриваємо офіси на Донбасі, де постійно працюватимуть 50 людей. Це робиться для того, щоби допомога цьому регіону стала ще більш дієвою і ефективною. Головний офіс розташовуватиметься в Краматорську. Але працюватимуть ще офіси також в Сєвєродонецьку і Маріуполі.

Як визначаєте, який саме об’єкт інфраструктури потрібно відновити найпершим?

Ми проводимо власний аналіз того, наскільки великою є вартість для відновлення тих, чи інших об’єктів, наскільки багато людей може прийняти ця, чи інша лікарня, яка пошкоджена. Таким чином визначаємо пріоритетність. Ми тісно співпрацюємо з місцевою владою, обласною адміністрацією, різними міністерствами для того, щоби визначити ті об’єкти, які є найбільш критично необхідними для людей. Вони також підказують.

Ви маєте досвід роботи в Сирії. Чи можете порівняти розмір руйнувань у цій африканській країні і на Донбасі, де він більший, в чому різниця у війні за вашими спостереженнями?

Це дуже складно порівняти. Як в Україні, так і в Сирії є різні райони з різним рівнем руйнувань. Рівень розрухи є надзвичайно високим, а рівень життя людей уздовж лінії конфлікту з обох боків є дуже поганим. Для себе я зробив висновки, що попри всілякі обставини, які навкруги, ми повинні робити свою справу – відновлювати інфраструктуру та допомагати людям, які постраждали внаслідок конфлікту. Гуманітарна допомога є надто важливою, вона дає людям їжу. Але програма відновлення дає людям надію. Саме тому ми намагаємося всіма силами якомога скоріше розпочати програму відновлення там, де починаємо працювати.

На чому саме зосередитеся у своїй роботі в 2016-му році?

Потреби у відновленні є великими. Вони наразі переважають над можливостями, зокрема фінансовими можливостями країн-донорів. Потрібно відновлювати дороги, мости, електромагістралі, газові магістралі, залізничні шляхи і подібні великі інфраструктурні об’єкти. Однак фінансування таких великих об’єктів відбувається вже не за рахунок грантів, а за допомогою позик, які зазвичай надають державам Світовий банк, Європейський інвестиційний банк тощо. А щоби під такі програми позики почали надавати потрібен якісно інший рівень стабільності в процесі вирішення цього збройного конфлікту, який у вас є. Адже дійсно, якщо вкладати $1 млн у відновлення дороги, потрібно бути упевненим, що її ніколи не зруйнують.

На які суми виділяє допомогу саме ПРООН? Які населені пункти потребують її найбільше?

На жаль, немає остаточної цифри вартості такої допомоги. У нас є певні оцінки потреб. Ось я тримаю в руках документ, який був спільно розроблений ЄС, Урядом України, Світовим банком і представництвом ООН в Україні. У ньому якраз ідеться про потреби. Разом з громадськими активістами ми розробили онлайн інструмент, додаток до смартфону, за допомогою якого люди можуть вносити інформацію щодо пошкоджених об’єктів на онлайн карту. Наші інженери користуються такою картою, щоби ідентифікувати рівень пошкоджень задля відновлення такого об’єкту. Акумулюючи цю інформацію, ми ухвалюємо окремі рішення по кожному об’єкту. Немає також плану, щоби кожне село було відмічено. В цьому напрямку співпрацюємо з місцевою владою, щоби визначити ці потреби.

Окрім програм відновлення інфраструктури на Донбасі, іншим пріоритетним напрямком вашої роботи є допомога з постачанням ліків в Україну. Про які саме ліки йдеться, в чому виражається допомога?

Над програмою закупівлі ліків за державними програмами ми працюємо спільно з UNICEF (Дитячий фонд ООН) і Всесвітньою Організацією Охорони Здоров’я (ВОЗ). Ми називаємо цю програму з постачання ліків антикорупційною. Бо насправді вона запобігає корупції, розкраданню великих сум державних коштів, які спрямовуються на закупівлю медикаментів. Можу вам навести приблизний розподіл напрямків з постачання медикаментів. Вакцинами займається UNICEF, ПРООН займається закупівлею медикаментів для лікування туберкульозу, гемофілії і орфанних (рідкісних) хвороб. Загальна вартість усього обсягу ліків, які постачаються – 40 млн доларів. Як виглядає допомога? Ми організовуємо і ведемо весь процес проведення тендерів із закупівлі ліків за найвищими міжнародними стандартами прозорості та доброчесності. Думаю, за місяць-півтора перші ліки вже будуть доставлені в Україну.

Наскільки обсяг цих ліків задовольнятиме усім потребам хворих в Україні?

Я не знаю, скільки це у відсотковому відношенні. Ми закуповуємо ліки в рамках коштів, що були виділені з держбюджету на обов’язкові програми, тобто виходимо з того, який бюджет передбачила ваша держава для таких закупівель. За ці гроші ми організовуємо прозорі тендери. Вони, між тим, дозволяють закуповувати більше ліків на ті самі гроші, ніж тоді, коли ми не брали участі в програмі закупівель. Один з тендерів, проведених щодо закупівлі ліків проти туберкульозу показав, що ми заощадили 1 млн доларів і виявилося, що ціна на деякі ліки в 9 разів менша ніж була до цього. На ці гроші тепер можемо закупити ще більше ліків.

Окрім того, ми разом з UNICEF і всесвітньою організацією охорони здоров’я також допомагаємо Україні у реформуванні загальної системи закупівлі ліків. Тобто працюємо над тим, щоб ця система почала працювати в Україні із найпершого кроку, а саме з ефективного планування, щоб було зрозуміло, скільки ліків потрібно всього, який режим їх прийому, якими є потреби з деталізацією до області, чи міста. На наш погляд, потрібно створити єдину базу даних, яка акумулювала би дані по всій Україні і завдяки якій у майбутні роки було би видно, скільки саме ліків від якої хвороби держава повинна закупити.

Хто і як контролює проведення тендерів?

Державний бюджет із закупівлі ліків повністю передається агентствам ООН, UNICEF та Програмі розвитку ООН. Тобто агенції ООН повністю контролюють процес проведення тендерів та проводять його у відповідності до найвищих світових стандартів ООН. Оскільки ООН допомагає закуповувати ліки у всьому світі, це сприяє закупівлям ліків якнайкращої якості за найбільш низькою. ціною.

Однією з основних програм розвитку ООН в Україні є програма з переходу на альтернативне паливо. Яка вартість питання, скільки потрібно часу, аби Україна перейшла на альтернативне паливо?

Я б хотів це саме питання задати вам. Коли Україна стане енергоефективною? ООН може тільки запустити якісь зміни, може показати нові технології, може допомогти розробити закони, впровадити пілотні проекти, завдяки яким люди побачили би, що можна економити завдяки альтернативним видам палива. Наприклад, в Умані у нас є три пілотних проекти, де в дитячих садочках і школах були встановлені бойлери, які працюють на солом’яних пелетах (циліндричних паливних гранулах), тобто на соломі, яка щороку зазвичай спалюється на полях. В багатьох селах ми показуємо, що можна встановлювати сонячні панелі, встановлювати енергоефективні вікна, які економлять бюджет. Тобто ми допомагаємо людям подивитися на досвід інших країн, таких як Данія, або Швеція, країн, які пройшли вже певний шлях у напрямку енергоефективності. Ми допомагаємо Україні розробити якнайкращі закони, які б допомагали розвиткові альтернативної енергетики. Але в кінцевому рахунку рішення про те, коли Україна стане зеленою і чистою за вами, за самими українцями.

Чому саме Умань вибрали для експерименту?

Подібний проект є також у Житомирі. Ми впроваджуємо ці пілотні проекти там, де є багато соломи, в регіонах, де вирощується найбільше пшениці. Реакція людей на такі пілоти була дуже позитивною. Тому що муніципалітети стали наполовину менше сплачувати за паливо. Це було просте очевидне позитивне рішення. Бізнес також зацікавився цими пілотами. Наприклад, пелети виробляються українською компанією біля Умані. Наразі ми працюємо з банківською системою для того, щоб банки почали надавати кредити на 3 роки, аби люди могли купити бойлери, які працюють на солом’яних пелетах. Бо очевидно, що за 3 роки людина зможе купити цей спеціальний бойлер і потім економити кошти на опаленні.

Яка кількість людей працює у ПРООН в Україні?

Наша програма з моменту її започаткування в Україні стрімко зростає. Ми розширюємо свою діяльність. Наш офіс переважно є українським офісом, у ньому працюють близько 300 українців, і 5, чи 6 співробітників з інших країн. Можна сказати, що ми також утворюємо робочі місця для українців. Наприклад у Краматорську наразі є вакансія спеціаліста з комунікації.

Автор интервью: Михайло Глуховський

Автор фото: Станіслав Груздєв