Емоційне інтерв’ю з гравцем збірної України Євгеном Селезньовим про патріотизм, Україну, «Кубань», Росію, Донбас, критику в Україні і чесність до батьківщини.

У кінці лютого форвард збірної України Євген Селезньов перейшов з «Дніпра» у російську «Кубань». В Україні цю новину зустріли шквалом критики, яка продовжується і нині. Селезньова називають не інакше як зрадником, але жоден журналіст не питав у футболіста, чому він це зробив, що ним рухало і про його позицію.

Ми поговорили з Євгеном Селезньовим. Розмова вийшла емоційною, але дуже відвертою.

Євгене, привіт. Є хвилина поговорити?

Для чого?

Для короткого інтерв’ю?

А навіщо?

Ти поїхав з України, хочу дізнатися як живеш, давно тебе не чули?

Звісно, я поїхав і всі про мене забули!

Неправда. Женя, ти забив свій перший гол за «Кубань» завдяки якому команда виграла в «Крилья Совєтов». Як відсвяткував?

А як я мав святкувати? Летів в літаку у Дніпропетровськ, ніяк.

В першому матчі за «Кубань» проти «Зеніту» ти, м’яко кажучи, діяв агресивно, штовхався. Тебе замінили після першого тайму. Що це було?

Не знаю, що сказати. Все, як завжди. Тренер, правда, сказав, що «тебе зараз можуть вилучити і, мабуть, не варто грати в 10-х». А тебе, каже, точно виженуть з поля!

Тобто просто характер в тебе кепський?

Так, мабуть.

Журналісти ж часто жаліються, що ти жорсткий в спілкуванні! От після матчу з «Крильями Совєтов» на російського журналіста «наїхав»…

Я нормальний в спілкуванні, нехай нормальні питання ставлять. А як ні – нехай на мене до суду подають.

Але журналістів не любиш, так?

Чому? Я всіх люблю. Просто вони неправильно ставлять питання.

А які питання правильні тоді?

Ну як, які – адекватні. З розумінням ситуації, а не просто «тріпати язиком». Які питання до мене, такі і відповіді.

Що найбільше в питаннях не подобається?

Ну, наприклад: «Чому не забили більше голів?». Як я маю відповідати на це питання? Ну, не вийшло, кажу, тому і не забив – добре зіграв голкіпер, захисники… чому не забили? Бо не забили…Я не знаю, що відповідати. Банальщину питають. Набридли такі питання.

Тоді ми будемо ставити не такі питання, як інші. Вони, можливо, будуть не дуже зручними та приємними. В Україні тебе критикують, бо ти поїхав на Росію грати за «Кубань» під час війни. В країну, яка захопила Крим, Донбас…

Зачекайте, тепер я вам поясню ситуацію. Мені багато розповідали, що про мене пишуть, я не читаю це. Ви мені скажіть наступне: я винен у певних політичних діях і чи можу я вплинути на політичну ситуацію, яка відбувається? Що я вмію і пішов робити?

Грати у футбол…

Тепер знову ставлю вам питання: футболісти воюють? Тепер питання вичерпане?

Євгене, ти на моє питання відповідаєш запитаннями. Так не піде…

Я просто не розумію, що тобі сказати на це. Я граю у футбол. Добре, давай, хто мене там критикує? Нехай він створює команду, годує мого сина, задовольняє всі мої потреби і створює такий рівень чемпіонату, який мені сподобається… Я казав вже всім підряд і не раз, що я – аполітична людина. Для мене політика – це дрімучий ліс. Я інколи думаю про ці речі, що ні я, ні ти жодним чином не можемо вплинути на дії певних людей, які знаходяться вище за нас. Я не кажу, що я зробив погано або добре. Вибір, який я зробив, був на користь футболу. Не на користь України, Росії, Америки та ін. Я обрав спорт. Для мене футбол – це життя. Все.

Ну, дивися…

Мені, от пробач, те, що каже Сабо, що він би не пішов в Росію – та його туди і не кличе ніхто…

Йожеф Сабо казав, що не потрібно заробляти гроші в «лігві ворога…»

Ой… Президент клубу «Кубань» Мкртчан – він з Донецька, тривалий час працював у цьому місті. Це ворог? Команда «Кубань» — це лігво ворога?

Ти знову мені ставиш питання?

Я не хочу на ці питання відповідати, бо те, що каже Сабо – це ненормально. Лігво ворога… Я дивуюся, можливо, чогось не розумію, бо прийшов грати у футбол. Розумієш – футбол. Є слово «футбол», а є слово «політика». І де я буду більше зростати і принесу користь своїй команді? Я ніколи не зраджував свою батьківщину, чесно на неї працював і продовжую працювати далі. І це підтвердили матчі плей-офф ЧЄ-2016. Я вважаю себе українцем, готуюся до Євро у більш сильному чемпіонаті. Що я зробив поганого? Сабо…та нехай він каже, що хоче. І всі нехай говорять, у мене є власна думка. О, слухай, а напиши: «Сабо – плати мені зарплату. Навіть не мені, я з тебе грошей не візьму. Утримуй мого сина». От так і напиши.

Футбол і політика – різні речі. Ти так кажеш. Добре, тоді питання: як розуміти висловлювання політиків про те, що ЧС-2018 у Росії варто відібрати? Чому політики піаряться на футболі у різних країнах?

Я нічого не можу сказати з цього приводу. Це питання для таких людей, які у це лізуть. От для Сабо, наприклад. Я лізти не буду, бо граю у футбол.

Як на Росії відносяться до українців? До тебе і твоєї родини…

Чудово відносяться. Я приїхав, мене зустріли так, немов я в команді вже років 10-ть. Жодного кривого слова не чув, не питали про політику взагалі.

Не кричали, що ти фанат «кривавої хунти»? Так часто пишуть стосовно України в російських ЗМІ…

Що? Ніхто, жодного такого слова не чув.

Твої батьки та рідні досі на Донбасі живуть?

Я приїхав до Дніпропетровська. Дідусь зараз тут. Рідні то там, то тут. Коли як.

А як вони там живуть?

Давай я дам номер – зателефонуєш і запитаєш.

Добре, а ти коли був останній раз на Донбасі?

Тоді, коли все почалося.

Що почалося?

Два роки тому був…

Що почалося на Донбасі, Женя? Для тебе особисто?

Дивися, ми говоримо про футбол чи про щось інше?

Ми говоримо про те, що почалося для тебе, як для людини, рідні якої лишилися на Донбасі?

Для мене почалося те, через що я не можу потрапити додому.

Конкретніше. Що розпочалося, Євгене?

Ми говоримо про футбол чи не говоримо? Мені за політику говорити?

Для тебе, як для громадянина, що розпочалося на Донбасі, Женя?

Я не буду з тобою говорити за політику.

Росія – це братня країна чи агресор?

Наступного разу зітру твій номер або не візьму слухавку. Про що ти зі мною розмовляєш? Ці питання…Ти мене втягуєш туди, де в мене немає жодного впливу, але знаю дуже багато – це про всяк випадок.

Тоді скажи, що знаєш. В тебе ж є власна позиція. Ти відома людина, Євгене…

В мене вона є, але ця позиція не для всіх. Я не маю свою позицію висловлювати направо і наліво. І кричати, який я хороший, а всі інші – погані. Потрібно показувати діями, а не словами.

Тобто ти просто відомий футболіст, який має забезпечувати власну родину. Все?

Як і кожен нормальний чоловік, батько, син, брат, онук – повинен забезпечувати власну родину. Я маю дбати про те, щоб всі були здорові, ситі, одягнені. До того ж я займаюся улюбленою справою, яка стала роботою.

Я ще раз кажу — я вважаю себе українцем, який виріс у цій країні, завжди заробляв гроші футболом, не обманював, працював чесно, платив і платить податки. Так підходить? Дякую.

Автор материала: Галина Стасєва