З початком війни в Україні – справжній бум патріотичних рекордів, — Лана Вєтрова

116

Українці, як відомо, завжди намагаються бути кращими та обігнати в чомусь будь-кого,  хоча б сусіда. І це не так уже й погано, адже саме завдяки таким рисам характеру у національній скарбниці зберігаються вже тисячі рекордів. Про них журналісту Persona.top розповіла керівниця представництва Книги рекордів Гіннеса в Україні – Національного реєстру рекордів України – Лана Вєтрова.

— З якого року українці встановлюють рекорди, які фіксують в Національному реєстрі?

— Рекорди українці встановлюють напевно відтоді, відколи вони є, але почали фіксувати ці рекорди у 1989 році. Перший сертифікат на рекорд, який потрапив до Реєстру, було вручено капітану яхти «Ікар» Борису Немирову. Ця яхта стартувала в Миколаєві і через 327 днів обійшла Земну кулю та повернулася в порт прописки. Це була грандіозна подія. Після того ще багато яхт відправлялися в навколосвітню подорож, але саме ця яхта з екіпажем близько десяти чоловік відкрила наш реєстр. Вони стали першими в СРСР яхтсменами, які зважились на такий крок.

— З якого року ви працюєте в Реєстрі? Хто очолював його до вас? Розкажіть про постать президента Валентина Щербачова…

— Я керую реєстром сім років, вважаю, що для світу рекордів це не так уже й багато. А ідея створення такого реєстру виникла в телеведучого, спортивного коментатора Валентина Щербачова. Він невгамовний, днями наприклад відправився у свою 44-ту експедицію в Гімалаї. Він часту туди їздить, вони з хлопцями грають там, на вершинах, у футбол. М’ячів з собою беруть багато, адже якщо хтось не потрапить у ворота, то м’яч летить вниз із кількакілометрової висоти. До речі, саме там ми реєстрували найвисокогірніші футбольні матчі. Максимальна висота була зафіксована у 2003 році  — понад 5000 метрів. Валентин Щербачов зараз є Президентом НРРУ, а тоді, у далекому 89-му, він просто мав бажання зібрати всі рекорди воєдино, щоб українці їх знали і мали чим та ким пишатися. На той час, на 1989 рік, він був членом Всесоюзного клубу незвичайних рекордсменів. З часом туди приєдналися люди, які змогли інвестувати в розвиток проекту. До речі, тенденція останніх років – щороку на 30% збільшується кількість заявок.

— Який стосунок НРРУ має до Рекордів Гіннеса?

— Наш Реєстр не створювався на голому місці. Він мав бути адаптованим у світову систему реєстрації рекордів. Для того, щоб мати повноваження працювати на цьому ринку, ми повинні були підтвердити якість наших послуг у відповідності до міжнародних стандартів.

Такий процес розпочався у 2010 році. Повністю привели методологію, свої стандартні операційні процедури до тих процедур, які існують в Книзі Рекордів Гіннеса. Пройшли міжнародний аудит ISO в Брюсселі, щоб підписати з Гіннесом угоду про інформаційний обмін.

Це дало нам можливість навести контакти з Гіннесом, привозити його представника сюди ледь не щороку, спілкуватися, у нас створений міжнародний відділ і ми маємо право реєструвати міжнародні рекорди.

Фото з особистої сторінки ФБ

— Скільки українців встановило міжнародні рекорди та потрапило у Книгу рекордів Гіннеса за весь час?

— Всього п’ятдесят українців зареєстрував Гіннес за весь час. Це дуже тривала процедура переговорів з Гіннесом, запрошення його представників сюди, спільна реєстрація рекорду. Крайній раз коли його привозили – це був найбільший прапор з квітів у Пирогово. Це було торік – ціле жовто-блакитне поле з квіток розміром 13065 квадратних метрів, яке було видно з літака.

Ми також маємо право фіксувати міжнародні рекорди, наприклад, багато хто пам’ятає рекорд, який відображено в програмі Дмитра Комарова «Світ навиворіт», де в Непалі зафіксували найменшого чоловіка світу. Цей рекорд має міжнародну реєстрацію.

— Поставити рекорд – це дорого? Що ви враховуєте при розрахунку вартості рекорду?

— Вартість залежить від трудозатратності наданих послуг. Є комерційні рекорди, а є соціальні рекорди, і в нас є баланс між ними. Комерційні рекорди потрібні для того, щоб компанія, яка працює ринку, могла показати, що вона вміє те, чого не вміють інші. Соціальні рекорди, це ті рекорди, які не мають під собою ніякої фінансової основи, ми їх беремо на свій рахунок. Найцікавіші комерційні рекорди: найбільша цукерка-праліне розміром 2,71 м в діаметрі. У нас є найбільша в’язана шапка – 4,% метри, у цю шапку заходили люди грітися. Таким чином компанія, яка виготовляє бальзами для прання рекламувала свою продукцію. Наймасовіше застосування губної помади – майже три тисячі жінок на одній площі фарбували губи помадою однієї компанії.

Зазвичай, на фестивалях, днях міста роблять кулінарні рекорди, це замовляє місцева адміністрація, щоб почастувати мешканців. Нещодавно був ажіотаж у Запоріжжі на день міста довкола 4025 голубців, якими частували мешканців. У такому випадку оплачується і дорога, і робота експертів, тут існують свої розцінки, залежно від рекорду.

— Які зараз рекорди в тренді?

— Коли почалася війна, відбувся справжній сплеск патріотизму, на наше велике здивування. Ми навіть не сподівалися на таку тенденцію, яка зберігається й досі. Мабуть саме з початком війни виникла потреба в українців заявити на весь світ, що вони є, вони пишаються своєю країно. Один з найулюбленіших мною рекордів – це той, коли діаспора 16 країн влаштувала флеш-моб на підтримку Україні. У них виникла ідея в кожній країні скласти з людей по одній букві і щоб було складено фразу «З Україною в серці де б ми не були». Першу букву склали в зоні АТО, а потім уже навіть поза рекордом цю фразу продовжили.

НАЙВИСОКОГІРНІШІ ФУТБОЛЬНІ МАТЧІ, НАЙБІЛЬШІ ПРАПОРИ З КВІТОК І НАЙДОВШІ КОСИ – УКРАЇНЦІ ВСТАНОВЛЮЮТЬ ДИВОВИЖНІ РЕКОРДИ

— Які рекорди ви б назвали титульними для України?

— Перша українка на Евересті Іра Галай з Мукачевого. У 2016 році вона піднялася на вершину світу і туди підняла прапор Національного реєстру рекордів. У нас є найстаріша жінка в Україні – 177 років, є найстаріший водій – 96 років. Є малесенькі діти – дитина в рік і сім місяців катається на роликових ковзанах. У нас був найтриваліший марафон національної пісні, вишита карта України, яку вишивали в усіх областях більше трьох тисяч людей. Унікальний рекорд був, коли ми знайшли справжнє обличчя України. Христина Крячківська з Дрогобича —  дівчина, що не лише має волосся 2 м 45,5 см, у неї ще й зовнішність бездоганна, саме такі дівчата мають представляти Україну.

Автор: Ірина Басенко