З цією Столяровою дивна історія. Парадоксальна

168

Наївно ввжати СБУ збіговиськом некомпетентних ідіотів.

21 лютого в програмі «Подробности недели» на каналі «Інтер» креативний продюсер, громадянка Росії Марія Столярова вимовила фразу з використанням нецензурної лексики. Так вона зреагувала на Небесну Сотню: сюжет про загиблих саме йшов у ефірі. 23 лютого, коли жалобні дні завершилися, запис злили в Інтернет. Вибух у соцмережах пролунав такий, що 24 лютого за справу Столярової взялася Служба безпеки України і менш, аніж за добу довела її до логічного завершення: депортувала українофобку додому. Активісти Facebook аплодують і тішаться з професіоналізму оборонців нашої безпеки.

Але поруч із радісними дописами — скептичні. Скажімо, народний депутат Микола Княжицький зазначає: «З цією Столяровою дивна історія. Парадоксальна. Про її призначення і сепаратистські настрої було відомо давно. І от раптом після дурного ляпу в ефірі її висилають, забороняють в’їзд в Україну, а деякі політики вимагають навіть її ув’язнення. А ще тиждень тому вони ходили у студію програми, яку вона редагувала, віталися з нею, жартували. Знаючи, з ким говорять, спостерігаючи за антиукраїнською політикою каналу». Опустимо очевидне — ця особо справді тривалий час безкарно працювала на українському телебаченні, займала керівну посаду і не приховувала антиукраїнських поглядів. Проте — чи сепаратистка Марія Столярова? Не факт.

Пан Княжицький, радник голови МВС Зорян Шкіряк та інші справедливо обурені називають сепаратисткою громадянку Російської Федерації. Забуваючи буквальне, словникове значення цього слова, яке походить від латинського «separatus» і означає «відділення». За цією логікою, Столярову можна називати сепаратисткою лише в тому разі, якщо вона буде закликати до відділення від Росії, наприклад, Тамбовської області. З метою створення на цій території незалежної Тамбовської народної республіки. Натомість сепаратисткою правильно буде називати екс-регіоналку Олену Бондаренко, громадянку України, котра займає неприховану сепаратистську позицію. А громадянка РФ Столярова в такому разі лише підтримує її та інших прихильників політики Путіна та ЛДНР.

Ще точніше формулювання чуємо і читаємо щодня в новинах, коли йдуть повідомлення з фронту. Атакують українські позиції проросійські налаштовані сепаратисти, російська армія та російські найманці. Лідер ДНР Олександр Захарченко — проросійський сепаратист. Але Арсеній Павлов, він же «Моторола» — російський найманець. Бо інакших настроїв, аніж проросійські, у такого громадянина РФ за визначенням бути не може.

Те ж саме кажемо і про Столярову — її правильно ставити в один ряд із «Моторолою», бо вона — не проросійські налаштована українська громадянка, а російська найманка. Агент впливу. Така собі Мата Харі, знахабніла настільки, що навіть не приховує своїх дружніх стосунків із терористами та вбивцями. Виправдовуючи їх журналістською діяльністю.

Але наївно вважати СБУ збіговиськом некомпетентних ідіотів. Антиукраїнська діяльність і така ж сама позиція російської громадянки Столярової відома, як слушно зазначається, давно. Пропоную повернутися в 2010-й: влітку того року блогер Олег Шинкаренко написав у своєму ЖЖ кілька негативних речень про чинного президента Віктора Януковича. В СБУ автора допису вирахували, запросили до себе, побачили його, все одно натякали на підготовку Шинкаренком замаху на Януковича, потім схаменулися і обмежилися виховною розмовою. Хочете сказати, часи помінялися і СБУ вже не відстежує публікації в соцмережах? Це зовсім не так.

Столярова виправдовувалася кілька разів. Фото з терористами — маскування. Заклик у Facebook ввести російські війська під час Майдану та обзивання майданівців «орками» — теж прикриття з метою ввійти в довіру до антимайданівців. Свою матюкливу оцінку Небесної Сотні пояснила випадковістю: не те мала на увазі, слово «х#йня» вирване з контексту і стосувалося виробничих моментів, таке буває. Але чому навіть ці брехливі пояснення читають спершу користувачі Facebook, а не працівники Служби безпеки України? Чому правоохоронні органи не и реагують на аналогічні, не менш кричущі факти, щодня поширювані в соцмережах?

Ось тут нарешті ступаємо на тонку кригу. Все сказане вище можна розцінити як вимогу ліберально налаштованого громадянина закрутити гайки в країні та посилити репресивний апарат. Бо Столярова та їй подібні легко можуть звести все до критики влади, на яку, між іншим, громадяни мають законне право.Отже, вимога до СБУ реагувати на кожен українофобський вибрик громадян Росії та українофобію й публічну підтримку сепаратизму українських громадян плавно переходить у дозвіл на втручання в особисте життя. Що означає: контроль Інтернету, прослуховування телефонів, узаконення цензури. Подібних закидів не буде, якщо СБУ поверне до себе довіру громадян.

Те, що СБУ спрацювало оперативно — ілюзія. Оперативність — це вчасне виявлення та покарання ворожих агентів. Так діють служби безпеки в усіх розвинених країнах. І, попри ліберальну критику окремих перегинів, є загальне суспільне розуміння: про державну безпеку дбають. Значить, є й довіра.

Натомість в Україні — звична криза довіри до силовиків. Хоча громадяни хочуть довіряти власним охоронцям, і це нормальний процес. Отже, депортація Столярової аж через два роки її публічної антиукраїнської діяльності — дійство важливе для іміджу держави та її оборонців. Але — не перемога, а свідчення поразки. Особливо — на фоні того, що таких столярових в Україні інфільтровано не одна тисяча. І про кожного з них СБУ, переконаний, відомо.

Автор материала: Андрій Кокотюха