Закон про ЖКП: чи скасують діючу систему субсидій?

614

Народні обранці майже рік працювали над новою редакцією Закону України «Про житлово-комунальні послуги». За цей час у нього було внесено понад 250 поправок, проект нової редакції вийшов на фінішну праву – його залишилося ухвалити в другому читанні.

«Публічний аудит» з’ясував, до чого готуватися українцям.

Принципи державної політики.

У першій редакції законопроекту були відсутні «Основні принципи Державної політики у сфері житлово-комунальних послуг», зокрема щодо регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку.

«Публічний аудит» звертав на це увагу законотворців, під час розробки законопроекту ще в листопаді 2015 року. До другого читання вказані зауваження враховано, і це важливо.

Разом з тим викликає занепокоєння, що у новому тексті Законопроекту, з «Основних принципів Державної політики у сфері житлово-комунальних послуг» зник підпункт 7 – «забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян». Або це помилка, або народні обранці готують підґрунтя для скасування діючої системи субсидій.

Повноваження місцевої влади.

У першій редакції законопроекту були повністю відсутні повноваження органів місцевого самоврядування у сфері ЖКП, що позбавляло місцеву владу важелів впливу на тарифи та якість комунальних послуг.

Закон про ЖКП: чи скасують діючу систему субсидій?

Доопрацьований проект містить положення щодо повноважень органів місцевого самоврядування включено, але частково.

У процесі децентралізації, органи місцевого самоврядування мали б отримати додаткові повноваження, зокрема й у сфері житлово-комунальних послуг, а не навпаки, бути позбавленими вже існуючих.

Якщо органи місцевого самоврядування не хочуть допустити звуження власних повноважень у цій сфері, вже зараз вони повинні зайняти в цьому питанні принципову позицію.

Пеня.

Початкова редакція законопроекту передбачала запровадження пені за несвоєчасну оплату комунальних послуг у розмірі до 0,1% за кожен день прострочення від суми боргу, але не більше 100% від загальної суми боргу. Коли «Публічний аудит» оприлюднив такі плани народних обранців, це викликало значний резонанс у суспільстві.

Ми наполягали на виключені цієї норми, адже тарифи затверджувались з порушенням вимог діючого закону про ЖКП, без врахування досягнутого рівня соціально-економічного розвитку. Тому в умовах, коли фактичні доходи населення не дозволяють сплачувати нові рахунки, всілякі пені можуть ще більше ускладнити ситуацію.

Після доопрацювання законопроекту народні обранці не прибрали пеню повністю, але зменшили її розмір у 10 разів, із 0,1% до 0,01% суми боргу за кожен день прострочення.

Таким чином, у разі несвоєчасної оплати, сума боргу може збільшитись до 0,3 % на місяць, або до 3,6% на рік, що, звісно, неприємно, але в порівнянні з 36% річних у першій редакції законопроекту є більш-менш цивілізовано.

Відповідальність за неякісні послуги.

Ще один принциповий момент, на якому акцентувавали увагу усі експерти, – це посилення відповідальності постачальника за неякісні або надані не в повному обсязі послуги.

Експерти пропонували запровадити в Законі пеню, яку виконавець зобов’язаний сплатити споживачу за систематичне (більше 2-х разів на рік) ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг у розмірі подвійної вартості таких послуг.

Втім, народні обранці не наважилися на такі кардинальні кроки. У підсумку відповідальність комунальників обмежується виключно таким (п. 2 ст. 26): «Виконавець комунальної послуги або управитель багатоквартирного будинку зобов’язаний самостійно здійснити перерахунок вартості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком за весь період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, а також сплатити споживачу неустойку (штраф, пеню) у порядку та розмірі, визначених законодавством або договором».

Це імітація турботи про споживачів, а не реальні кроки до покращення якості послуг. Вказані санкції аж ніяк не вирішують питання неякісних послуг.

Так, законотворці вважають, що виконавець комунальної послуги самостійно здійснить перерахунок, якщо надавав неякісні послуги, сплатить споживачу неустойку (штраф, пеню), в порядку та розмірі, які (на теперішній час) не визначені законодавством та умовами договору. Тобто, теоретично, споживачу надано право отримати пеню за неякісну послугу від постачальника, але в порядку, якого нема та в розмірі, який не визначено.

Договори про надання житлово-комунальних послуг.

Велика кількість нарікань із боку споживачів викликана тим, що виконавці послуг нав’язують їм до підписання договори, з умовами яких споживачі не погоджуються.

Законопроектом передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами.

Істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є:

1) перелік послуг;

2) вимоги до якості послуг;

3) права і обов’язки сторін;

4) відповідальність сторін за порушення договору;

5) ціна послуги;

6) порядок оплати послуги;

7) порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги;

8) строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання.

Тобто, решта умов договору (які не включені до переліку істотних) можуть узгоджуватись між сторонами.

Законопроект передбачає, що з пропозицією укласти договір про надання компослуг або внести зміни до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово іншій стороні проект такого договору.

Наприклад, якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору виконавець не повідомив споживача про свою відмову укладати договір (вносити зміни до нього), не надав жодних заперечень і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу, договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем. І навпаки, якщо споживач отримав проект договору від виконавця, і протягом 30 днів не повідомив його про свої заперечення, договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги.

Як це буде реалізовуватись на практиці, матимуть споживачі можливість пропонувати зміни до договорів чи це залишиться лише черговим «правом», яке не вдасться реалізувати на практиці, покаже час.

Обслуговування внутрішньобудинкових систем.

Обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання природного газу та електричної енергії), відповідно до закону, буде здійснюватися виконавцем такої послуги на підставі відповідного договору зі співвласниками.

Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання здійснює оператор газорозподільної системи за рахунок тарифу на послугу з розподілу природного газу; електропостачання – електророзподільне підприємство за рахунок тарифу на розподіл електричної енергії.

Капітальний ремонт таких систем проводитимуть співвласники чи уповноважені особи за рахунок співвласників. Причому, як звертає увагу Галайда, ця норма суперечить Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Постанові Кабінету Міністрів України 1992 року № 572, відповідно до яких держава зобов’язана забезпечити перший пост приватизаційний капітальний ремонт багатоквартирного будинку.

Нові види платежів.

Законопроект передбачає, що плата виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання природного газу і з постачання електричної енергії) за індивідуальним договором включатиме:

1) плату за послугу, що розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг;

2) плату за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабміном;

3) плату за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання такої послуги, що визначається договором між виконавцем та співвласниками.

Законотворці пояснюють такі новели необхідністю, для більшої прозорості, відокремити саму послугу від витрат на обслуговування абонента та мереж. Проте такий розділ плати може призвести до збільшення кінцевого розміру платіжки, за рахунок збільшення виконавцем тієї частини плати, що не підлягає державному регулюванню.

Автор матеріалу: Максим Гольдарб, керівник «Публічного аудиту»