Жданов Сергій: «Як реформувати АМКУ, щоб високі зарплати топ-менеджерів не були тягарем для держави і структура стала максимально ефективна»

207

В Україні із зміною влади завжди існує тенденція до проведення реформ, здебільшого все зводиться до звичайних обговорень. Та досить не часто ці обговорення дійсно переростають в певні дії, а ще менше ці дії стають реально фактичними реформами, що приносять користь нашій державі. Що тільки не пробували реформувати політики різних періодів: судову, банківську, податкову, системи, ЖКГ, сферу медицини, ринок електроенергії, освіту, і т.д. Щось вдавалось, а щось ні, але найприкріше, що з переліку всіх реформ проведених в Україні не знайдеться така, щоб  весь народ в один голос скаже, що задоволений змінами від проведеної реорганізації. Можливо, велику роль відіграє те, що нова влада яка приходить на зміну старій в будь-який спосіб старається розкритикувати діяльність попередників для того, щоб на їх фоні виглядати великими професіоналами.

Та, нажаль, частина цих змін проводилась і проводиться виключно для діяльності певних олігархічних кланів, тому реформи в Україні не так часто призводять до реального покращення життя народу. А щоб змінити цю тенденцію потрібно зробити лише один крок, та для будь-якої влади він завжди є нереальним – для позитивних реформ треба нарешті думати про весь народ, це і все. Можливо, принаймні всі на це надіються, цей крок зробить нова влада на чолі із Президентом Володимиром Зеленським.

Одним із таких державних органів, який практично влада всіх каденцій пробує реформувати є Антимонопольний комітет України (АМКУ). Цей  державний орган зі спеціальним статусом має забезпечувати державний захист конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Основним завданнями АМКУ є контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та формування та реалізація конкурентної політики, сприяння розвитку конкурентного середовища. Не виключенням зі списку тих, хто пробував реформувати цей орган є і влада, що прийшла після Революції «Гідності». Та будемо відверті, на даний час якогось надзвичайно позитивного враження антимонопольники не складають, ну крім, звісно, заробітних плат своїх топ-менеджерів, які з року в рік примножують свої не без того великі статки.

Наведемо кілька прикладів:

  • в.о. Керівника апарату, директор Департаменту розслідувань порушень законодавства про захист економічної конкуренції Литвин Юрій Миколайович за 2018 рік отримав 948 761 грн заробітної плати, тобто 79 063 грн/міс;
  • начальник Управління конкурентної та регіональної політики начальник Управління конкурентної та регіональної політики — 770 908 грн, тобто 64 242 грн/міс;
  • директор Департаменту досліджень і розслідувань ринків ПЕК та ЖКГ Кулішова Тетяна Василівна — 750 455 грн, тобто 62 538 грн/міс;
  • начальник Управління економічного аналізу Чередніченко Дар’я Петрівна — 719 706 грн, тобто 59 975 грн/міс;
  • директор Юридичного департаменту Федорчук Даніїл Едуардович — 710 024 грн, тобто 59 168 грн/міс;
  • голова АМКУ Юрій Терентьєв — 795 036 грн, тобто 66 253 грн/міс;
  • перша заступниця голови Комітету Марія Ніжнік — 770 609 грн, тобто 64 217 грн/міс.

Цей список можна ще довго продовжувати, та і ці кілька зарплат явно дають зрозуміти, що реформування АМКУ дійсно проходить щорічно, принаймні воно стосується нарахування платні працівникам даної структури. Адже дохід 9-ти топ-менеджерів центрального апарату АМКУ і 9-ти державних уповноважених АМКУ у 2018 році в порівнянні із 2017 роком зріс на 55,94%. Думаємо це далеко не найменше зростання зарплати за календарний рік, і цьому позаздрить чи не кожен українець.

Нічого поганого в тому, що в Україні є люди, які добре заробляють немає, та питання в іншому – чи настільки ефективний Антимонопольний комітет, щоб його працівники отримували такі винагороди.

Думаємо, щодо ефективності і рентабельності таких зарплат питань виникає дуже багато. Не будемо занурюватись глибоко і порушувати, до прикладу, глобальне питання пасивності даного органу щодо корупційної схеми «Роттердам+» — тут й так все зрозуміло всім, нажаль, АМКУ в цій справі не зарекомендував себе як структура, що виконує гідно свої обов’язки. Сумна статистика «брудних» тендерів свідчить, що Антимонопольний комітет України не те, що не ідеальний – він по своїй суті є неефективний, а його найбільший здобуток це його грізна назва. АМКУ з тріском провалює свою діяльність як у сфері державних, так  і у сфері публічних закупівель.

В Україні щодня відбувається величезна кількість тендерів, а серед них левова частка із кричущими порушеннями, та АМКУ здебільшого з великим небажанням реагує на злочинні факти. Часто буває й так, що в цей орган звертаються із повністю розкритими злочинними оборудками, та працівники структури навіть крізь лупу можуть не помічати порушень, звісно, кожен розуміє чому. То що ж робити в даній ситуації? Як провести раз і назавжди реформу, яка з малоефективного — зробить стабільно дієвий і важливий для України  державний орган? Нижче викладемо свою думку, звісно, вона потребує доопрацювання, але як «хребет» для змін її можна використати.

Багато чиновників при обговоренні реформування АМКУ зачіпали тему скорочення працівників і підрозділів в даному органі. Звісно, при таких зарплатах і мало ефективності найлегше провести скорочення витратної частини – та що це дасть?! На думку багатьох експертів і на нашу також – це може призвести ще до більшого послаблення діяльності, по суті – працівники можуть не встигати опрацьовувати масу інформації що надходитиме. Крім того, ніякого вагомого чинника стимулювання їхньої через міру активної роботи немає. То який вихід з цього, наче глухого, кута? Відповідь проста, звісно – це нелегко втілити в життя, але на то вони реформи, щоб кардинально міняти щось на краще, в даному випадку діяльність Антимонопольного комітету.

І так:

1) ми пропонуємо повністю зняти АМКУ із державного фінансування і поставити його на рейси самофінансування;

2) створити єдину, цілісну і доступну для всіх підрозділів структури базу даних;

3) призначити для управління топ керівника;

4) оплату праці нараховувати як відсоток від виявлених правопорушень та повернутих в державний бюджет коштів;

5) що півроку вибірково проводити аудит підрозділів;

6) щорічно проводити обмін кадрами між підрозділами.

Щодо пункту «1» — АМКУ один із небагатьох державних органів, який може себе фінансувати самостійно. Все що потрібно буде для цього – активніше виконання своєї роботи. Адже, щоб отримати заробітну платню і оплатити по всіх витратних рахунках їм потрібно буде шукати порушників і доводити факт злочину до логічного завершення.

Пункт «2» має на меті зробити прозорою систему їхньої діяльності, тобто в будь-який час працівник іншого підрозділу може  виявити помилку і повідомити про неї керівництво(звісно база іншого підрозділу буде відкриватись тільки в режимі перегляду, без жодних редагувань). Для мотивування обопільних перевірок можна використовувати фінансові винагороди.

Пункт «3» має на меті поставити на чолі керівника, який самостійно вирішуватиме ряд питань, до прикладу: штат працівників у підрозділах, переведення працівників між підрозділами, ініціювання перевірок підрозділів, тощо. Керівника вибирати приміром раз на 4 роки, а щороку всі керівники структурних підрозділів повинні збиратись і голосувати за довіру чи не довіру своєму найвищому начальству.

Пункт «4» — напевно найцікавіший із всіх перелічених.

В цьому питанні можна прив’язати мотивування і прозорість виконання роботи, це можна регулювати відсотковою зарплатнею. Тобто, людина май ставку, яка дорівнює мінімальній зарплаті, а все що вище отримує виключно за виконану роботу. Приміром, працівник регіонального підрозділу АМКУ виявляє порушника на суму 20 млн. грн.(вона має повернутись в бюджет) – із цієї суми стягується, приміром, 5 %, тобто 1 млн. грн.. , який падає в бюджет даного підрозділу. З цього 1 млн. відраховується найперше премія, до прикладу 3 % (30тис.грн) працівникові, що викрив порушника і повернув кошти, потім проводяться всі витратні оплати, після цього відрахувати 20% на резервний рахунок, і отримаємо: 1млн.-30тис.-188тис(20% Р.Р) = 782тис.грн – сума, яка припадатиме на оплату всього штату працівників. Тобто, знову приклад: штат 10 працівників отримає таку зарплату – 782тис./10 працівників=78,2тис.грн, крім того один із тих працівників отримає ще вищезгадані преміальні. Ця заробітна плата, звісно, включає в себе і мінімалку. Крім того, відсоток може нараховуватись різний, в залежності від: посади, стажу, відпрацьованих робочих днях.  Як висновок: в державу повернуто 19 млн. грн.., і АМКУ цілком профінансована, а найголовніше – працівники старатимуться, адже їх оплата праці залежатиме від них самих, вже не вийде відсидіти робочий час.

Пункт «5». Щопіврічний вибірковий аудит забере корупційну складову, серед них зловживання і перевищення повноважень діяльності працівників. Перевірка бухгалтерії швидко зможе вивести можливих злочинців в лавах підрозділів, та доведе рентабельність діяльності підрозділу АМКУ.

Пункт «6». Щорічне проведення обміну кадрами також буде покладено на уникнення і нівелювання навіть найменших шансів для порушення закону при виконанні своїх обов’язків.

Розуміємо, що дана думка щодо реформування АМКУ викличе критику, але це ще не документ – це лише один із варіантів підвищення ефективності діяльності Антимонопольного комітету.

Перше дорікання буде на тему зняття даного органу із держфінансування: розуміємо скептицизм, та все ж на даний час корупція в прямому значені поглинула  даний орган, а такий метод може себе оправдати. Тим більше — з часом, коли корупційна складова із держзакупівель  буде зменшуватись, то можна і скорочувати штат працівників, переводячи їх і інші держструктури. Також може викликати сумнів, чи не будуть працівники АМКУ неправомірно штрафувати порушників: для того буде створена відкрита база даних і часті аудити, що знівелюють це. Звісно, ця думка викличе багато різних трактувань, та над цим варто задуматись, адже вже давно потрібно забрати корупцію з державних органів – це один із варіантів. До цього всього варто додати – в такому випадку високі зарплати будуть цілком виправдані.

Такий крок може себе виправдати, адже не потрібно фінансувати малоефективні структури, що можуть утримувати себе самі, крім того можуть приносити прибуток державі у формі повернутих державних  коштів після незаконного заволодіння ними злочинцями.

Жданов Сергій Петрович