Зміни до Конституції і патріотична позиція

248

Будь-які події для справжнього патріота мають безпомилковий критерій для перевірки – вигідно чи не вигідно це Україні? Причому інтереси країни не варто плутати з інтересами своєї політичної партії…

Здавалося б відмова України вносити зміни до Конституції про особливий порядок самоврядування ОРДО-ОРЛО мала б тільки вітатися у наших патріотичних колах. Тим більше, що причина відмови – невиконання Росією Мінських домовленостей: припинення вогню, відвід важких озброєнь, допуск СММ ОБСЄ до всіх окупованих територій та інше.

Однак, якраз у цьому питанні партійні інтереси (прихованих і явних) опозиціонерів зайшли у жорсткий клінч з інтересами України.

Для них підтримати – неможливо, адже опозиція продовжує марити перевиборами, тому не може в принципі позитивно говорити про владу. Але й не підтримувати – виставити себе, практично, ворогами інтересів своєї ж країни…

Як політологу, мені було справді цікаво спостерігати за тим, що придумають і як будуть викручуватися ті, хто навіть перебуваючи у владній коаліції, хоче створити враження у виборців, що він затятий і красномовний опозиціонер.

Можливо найпростіше Олегу Ляшку, подобаються чи ні комусь він та його погляди, адже він вийшов з коаліції ще у вересні. Йому доводити опозиційність не треба, але й Ляшку неможливо виступати проти вимог до Росії припинити вогонь, відвести війська, допустити міжнародних спостерігачів.

Значно важче Самопомочі й Батьківщині. Перебуваючи в коаліції вони повсякчас готові критикувати прем’єра, але найважче критикувати президента, бо він виконує те, до чого вони так прагнули у публічних промовах – відмовляється від змін Конституції, продовжуючи тиск на Росію.

Майже у безвихідній ситуації опинився Народний фронт. Втративши рейтинг в «уряді камікадзе» Арсеній Яценюк зробив відчайдушну спробу повернути народну підтримку, сміливо кинувшись у широко прочинені двері, вимагаючи не вносити конституційних змін у парламенті. До сміху саме тоді, коли робиться все, щоб ці зміни поки-що внесені не були.

Наразі навіть не рішення, не загроза, а лише привид виборів пересварив і поставив у незручне становище більшість політичних сил в Україні. Що ж буде, якщо про це домовляться всі партії і вибори справді почнуться?

Отруєння передвиборчим популізмом, взаємна гризня, максимальне розгойдування емоцій виборців, як наслідок, безсовісні маніпуляції – невже це справді знову потрібне нашій країні?

Чому б патріотам, якщо вони щирі, не підтримати президента у питанні перенесення будь-яких змін Конституції в частині особливого порядку ОРДО-ОРЛО до виконання Мінських домовленостей? Невже треба кидатися геть від власних поглядів тільки тому, що їх підтримала влада?

Внесення змін до Регламенту Верховної Ради, панове популісти від опозиції, не «конституційний переворот», хоча б тому, що не змінило ні на кому жоден рядок Конституції. У тому числі розділ 13.

Проте це дало додатковий час для політичного маневру, причому не президенту – Україні.

Ви можете як завгодно критикувати главу держави, рвати на шматки владу за недостатнє проведення реформ, недостатню боротьбу з корупцією, тощо, але якщо ви патріоти – перед зовнішнім світом, зціпивши зуби покажіть єдність у відстоюванні інтересів країни.

Бо Україна – понад усе! А наші партійні інтереси, опозиційні заяви, передвиборчі розрахунки та інша політична метушня – все це глибоко не важливе і другорядне.

Виграє Україна, виграємо усі. Про інше патріоти мають заборонити собі навіть думати.

Автор материала: Віктор Уколов