Реалії наркополітики в Україні: чому наркозалежні опиняються за ґратами? Чому фактично хворі люди отримують не допомогу, а роки в ізоляції?

Реалії наркополітики в Україні: чому наркозалежні опиняються за ґратами? Чому фактично хворі люди отримують не допомогу, а роки в ізоляції?
364139 ПЕРЕГЛЯДІВ

 

                 

Реалії наркополітики в Україні: чому наркозалежні опиняються за ґратами? Чому фактично хворі люди отримують не допомогу, а роки в ізоляції?

 

Ці питання обговорювалися національними експертами 05 листопада під час панельної дискусії «ВІДПОВІДЬ КРИМІНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ НА ПОТРЕБИ НАРКОСПОЖИВАЧІВ».

Захід став  активним дискусійним майданчиком, де міжнародні та національні експерти, правники, представники організацій громадянського суспільства, правоохоронних органів та органів правосуддя висловили свою позицію щодо основних підходів до наркополітики, спрямованих на підтримку споживачів наркотиків.

Чому цей громадський діалог став необхідним?

За експертними підрахунками в Україні  щорічно за усі злочини, пов’язані з наркотиками, на лаві підсудних опиняється більш як 10 тисяч наркоспоживачів, які отримують реальний термін ув’язнення.

І більшість з них -  не фігуранти справ, які займалися розповсюдженням наркотиків, а хворі люди.

Статистика ілюструє значне представлення засуджених за наркозлочини в кримінально-виконавчій системі України. Так, у місцях позбавлення волі відбуває покарання понад 12% засуджених за наркозлочини. У той же час від 30% до 50% засуджених в установах виконання покарань мали досвід вживання психоактивних речовин. Подібна ситуація спостерігається і в системі пробаціі: частка засуджених за наркозлочини складає понад 11% від загальної кількості підоблікових осіб.

Засуджені за «наркозлочини», пов’язані із зберіганням наркотиків без мети збуту (тобто для власного користування), не отримують кваліфікований соціальний супровід та співрозмірну допомогу, що в подальшому може призвести до вчинення повторних кримінальних правопорушень.

Саме тому необхідно переглянути основні підходи до наркополітики, замінивши каральне спрямування на підтримку споживачів наркотиків і лікування наркозалежних осіб.

Чому наркозалежні опиняються за ґратами?

Чому фактично хворі люди отримують не допомогу, а роки в ізоляції?

Як змінити каральний підхід до наркоспоживачів в Україні?

Спільними зусиллями експерти шукали відповіді на ці питання і дійшли до спільного бачення.

Також під час заходу були оприлюднені результати аналітичного дослідження «Наркозлочини в системі кримінальної юстиції: можливості для зменшення в’язничного населення в умовах пандемії covid-19»

Презентуючи дослідження, Ірина Яковець, Генеральний менеджер програм та проектів FREE ZONE, доктор юридичних наук, зазначила, що засуджені за «наркозлочини», пов’язані із зберіганням наркотиків без мети збуту (тобто для власного користування), не отримують кваліфікований соціальний супровід та співрозмірну допомогу, що в подальшому може призводити до вчинення повторних кримінальних правопорушень. Практика призначення покарань за «наркозлочини», пов’язані із власним споживанням може призводити до збільшення тюремного населення за рахунок споживачів ПАР.

 

Відсутня адекватна та доказова система роботи із особами в УВП, які мають досвід вживання ПАР, та з особами, які мають психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання ПАР.

 

Так, було вивчено 2000 вироків судів першої інстанції за злочин, передбачений статтею 309 КК України. За даними дослідження мають досвід вживання неін’єкційних наркотиків 49,2% засуджених, в тому числі 50,9% серед чоловіків і 33,1% серед жінок, мають досвід споживання ін’єкційних наркотиків 31,2% засуджених. Найбільш часто наявність досвіду споживання наркотичних речовин шляхом ін’єкцій декларували ув’язнені віком 30–39 років, чоловіки частіше жінок –відповідно 31,9% та 21,4%.

 

“Беручи до уваги відсутність кількісної і якісної інформації про структуру споживачів ПАР та наркозалежних в системі УВП є побоювання щодо ефективності соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими. У будь-якому разі,є необхідність апробації всіх подібних заходів з чіткими критеріями успішності реалізації” - зазначила Ірина Яковець.

 

У межах дослідження було вивчено 1 000 вироків судів першої інстанції за 2020-2021 роки за злочини проти власності. Географія дослідження — всі області України та місто Київ. Вибірка формувалася з осіб, які вчинили злочини проти власності та при цьому мали будь-які попередні судимості. Метою пошуку при цьому було визначити кількість осіб, які мали попередні судимості за ст. 309 КК України (Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту). Таких осіб виявилося - 82%.

 

 

“Досить часто досвід споживання наркотиків є не тільки детермінантом вчинення злочину, однак реально впливає та збільшує кримінальну відповідальність особи. І це означає не тільки великі строки покарання, однак і заглиблення споживача у кримінальну юстицію, вихід з якої без стигми, рецидиву чи інших негативних наслідків є досить складним та тривалим” - підсумувала експерт.

 

Тетяна Циба, народний депутат України підкреслила: “Ми хотіли б зробити, щоб реабілітаційні центри. Ми прагнемо щоб в нашому суспільстві переважали гуманістичні цінності…”

 

Артем Осипян, координатор з розробки законодавства та політик в області психічного здоров'я та наркополітики, продовжуючи тему, додав: “Ми рік працювали над аналізом законодавства, щоб зрозуміти, де зосереджена криміналізація людей, які вживають наркотики. Навіть той альтернативний законопроект, який ми розробили, це лише проміжний етап. Робота має бути міжсекторальна, до цього мають бути долучені і представники Міністерства охорони здоров'я, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства юстиції. Все починається з правоохоронних органів. За яким принципом визначається  допустима кількість  наркотичних речовин, яку людина може мати при собі? В Україні порогові значення зберігання наркотичних речовин занижені у 100, а інколи у 300 разів. Навіть у недружній Російській федерації законодавство на багато гуманніше, допустима кількість наркотичних речовин набагато більша.  Поки законодавство у цьому напрямку не змінюється. Обсяг штрафів для наркоспоживачів має бути зменшений, а порогові значення наркотичних речовин мають бути збільшені...”

 

“Інше важливе питання: суди не розуміють куди треба направляти таку людину, немає стандартів по лікуванню таких людей. Якщо ми хочемо, щоб люди з наркозалежністю потрапляли в систему правоохоронних органів, ми маємо забезпечити їм більшу доступність до послуг. Соціальні працівники не навчені мотиваційному інтервюванню. Працівники пробації здебільшого навіть не мають психологічної освіти. Дуже багато прогалин у цій сфері. На даний час дослідження свідчать, що лише 18% наркоспоживачів мали досвід поліцейського піклування. На жаль, працівники правоохоронних органів не мають навичок поліцейського піклування щодо людей, які мають психічні розлади. У той же час 70% мають досвід давання хабара працівнику поліції, щоб уникнути кримінальної відповідальності…”



Олена Герман, Голова правління ГО “Пенітенціарна ініціатива”, керівник проекту “Забезпечення розумного балансу між наркополітикою та громадським здоров’ям в Україні”, зазначила, що працівникам правоохоронних органів необхідно впроваджувати сенситивний підхід по відношенню до наркоспоживачів: “ Це в першу чергу індивідуальний підхід. Від 10% до 40% засуджених відбувають покарання за індивідуальне споживання наркотиків. Сенситивний підхід - це не тільки гуманний підхід, але це ще й практичний та економічний для держави підхід. Наприклад, за останні 1,5 роки в Україні зареєстровано понад  40 тисяч злочинів, пов'язаних з наркотиками. І по великому рахунку, їх можна було не вилучати з суспільства, а перенаправити до громадської організації, надати допомогу…” 

“За даними звіту Ради Європи у 2019 році Україна увійшла до числа країн з найбільшою кількістю ув'язнених на 100 тисяч населення - 125,7 (у середньому по Європі цей показник складає 106 осіб). За даними Євразійської асоціації зменшення шкоди, один засуджений вартує нам 949 євро на рік, і це гроші з наших з вами податків…”

 

 

Тетяна Дергач, лікар-нарколог, психіатр ЦОЗ ДКВС України: на даний час лікування наркозалежних з використанням препаратів замісної підтримувальної терапії проводиться в 7 виправних установах. Загалом таке лікування отримує 101 особа. На жаль великою проблемою залишається перенаправлення таких осіб  в реабілітаційні центри, яких фактично в нашій країні немає.

 

Костянтин Автухов, виконавчий директор ГО «Україна без тортур»: Жага до споживання наркотиків в умовах ув'язнення задовольняється або в правовий спосіб через замісну підтримувальну терапію або в неправовий спосіб. 

Проблема наркоспоживачів не в нормативно-правових актах, а в ставленні, сприйнятті наркозалежних людей правоохоронними органами. 

 

 

 

Наостанок, відбулася презентація соціального ролика “Реалії наркополітики в Україні: чому наркозалежні опиняються за ґратами?”, де були представлені життєві сповіді людей, які пройшли через жахи залежності та коментарі експертів стосовно переваг та перспектив впровадження чутливого підходу до наркоспоживачів.

 

У підсумку експерти підкреслили, що варто сприяти тому, щоб працівник правоохоронного органу вбачав своїм завданням не притягнути до відповідальності, а зробити профілактику наркоманії в державі.

Змінити ставлення до наркоспоживачів суспільства загалом та правоохоронних органів зокрема - це необхідна умова, для того щоб люди із залежністю не ставали вигнанцями та не втрачали дорогоцінні роки у несприятливих тюремних умовах. І такий громадський діалог - вагомий крок у напрямі гуманізації наркополітики в Україні.

Переглянути відео заходу можна за посиланням: https://www.facebook.com/penitentiaryinitiative/videos/1344366762671541

Фоторепортаж переглядайте тут: https://www.facebook.com/penitentiaryinitiative/posts/251131220379101

Посилання на соціальний ролик “Реалії наркополітики в Україні: чому наркозалежні опиняються за ґратами?”: ">

 

Проект «Забезпечення розумного балансу між наркополітикою та громадським здоров’ям в Україні» реалізовується ГО «Пенітенціарна ініціатива» за підтримки Міжнародного фонду "Відродження".

 





Связь с редакцией - [email protected]

Мої відео