Фонд "LaVita" – достойна паліативна допомога в Україні

Фонд "LaVita" – достойна паліативна допомога в Україні
375553 ПЕРЕГЛЯДІВ

Далеко не завжди хворобу можна вилікувати. Інколи недуга може забирати життя поступово, але безповоротно. І на жаль таких чимало. А пацієнтів – ще більше. І хоча людина вже не має надій на одужання, їй може бути потрібна допомога, яка в Україні надається нечасто. "LaVita" – фонд, що зважився змінити це.

Тяжкохворі та невиліковні пацієнти, яким лікарі прогнозують максимум ще рік життя – це ті, кому часто потрібна паліативна допомога. Розуміння того, що життя просто на очах закінчується – це те, що не так просто прийняти. Але такі люди достойні того, щоб прожити свої останні місяці, а інколи й дні життя без страждань. Проте якщо у європейських країнах досить розвинуті мережі хоспісів, там це нормально та звично, то в Україні не вистачає цього. Але ще у 2019 році кілька активістів вирішили змінювати цю ситуацію.

Марина Лободіна свого часу стала однією зі співзасновниць Української асоціації дитячої паліативної допомоги. Саме вона у фонді "Таблеточки" займалася розвитком цього напрямку та організацією такої діяльності. І вона ж стала директоркою фонду, що у 2019 році створила разом із журналісткою Маргаритою Тулуп, яка так чи інакше також була дотичною до такої сфери. Новостворений фонд завдяки тому, що засновниці знали вже цю діяльність, одразу взявся захищати права та інтереси тих, кому це необхідно. Невиліковні пацієнти та їх сім'ї почали отримувати таку необхідну допомогу та підтримку.

На папері в Україні є чимало хоспісів та місць, де здійснюється паліативна підтримка. Але насправді ситуація далеко не така, як це у документах. В країні просто не розуміють сенсу хоспісів, туди потрапляють ті, хто міг би знаходитися в простих лікарнях, геріатричних пансіонатах, або ж вдома. Ці місця сприймаються як ті, де людина проведе певний час, але помиратиме вдома. А дитячого хоспісу, де можна було б саме попрощатися з дитиною – й взагалі в Україні немає. Цю проблему якраз і помітили у фонді. Фактично хоспіс взагалі не повинен бути лікарнею у звичному розумінні слова. Це повинно бути місце, де людина відчуватиме себе просто собою, а не пацієнтом з купою заборон. Де можна буде створити такі умови, щоб людина пішла з життя щасливою. Й запам'яталася рідним не у стражданнях, а з посмішкою. Але в Україні це не так.

Як кажуть засновниці, попри те, що вони намагаються змінювати ситуацію на краще, все одно ще дуже багато роботи. Зараз вони, фактично, допомагають із розміщенням у хоспісах та відстоюють права пацієнтів. До змін у ставленні людей, а перш за все персоналу подібних закладів ще досить далеко. Але вже є якісь зрушення. Вже виходить "пускати більше життя" в хоспіси. Створювати заходи для пацієнтів, що дозволили б забути про біль хоча б ненадовго. А разом з тим і говорити про цю тему, не замовчуючи її.

Паліативна допомога – це не тільки знеболювання. Так, це значна її частина, але ж насправді це цілий комплекс. Боляче не тільки людині, що хворіє. Моральний біль є й у рідних та близьких. І підтримка психологів, арттерапевтів, соціальних працівників – так само необхідна, як і медична. І фонд допомагає із цим. Він надає консультації щодо хоспісів, організовує психологічний супровід та робить так, щоб життя невиліковних пацієнтів було на гідному рівні.

Фонд першим в Україні залучив лікарняних клоунів для підтримки позитивного настрою пацієнтів. Також було створено акцію "Добра кава у хоспіс", аби працівники й пацієнти змогли випити чашечку кави та отримати насолоду. Кава – звична річ, але її насправді не вистачає у таких місцях. Її запах асоціюється з домом, тому така акція дійсно потрібна.

Окрім цього намагаються у фонді "LaVita" й дарувати свято. Різдвяні листівки із побажаннями від усіх охочих, дні народження зі смаколиками та посмішками на обличчях, виконання заповітних мрій по можливості – все це можуть і роблять у фонді. І це також покращує стан пацієнтів.

Фонд потребує матеріальної допомоги. Але окрім цього й інформаційна робота також необхідна. Треба показати, чим насправді повинні бути хоспіси й максимально наблизити їх до того, що в Європі. Окрім цього потрібні й волонтери, адже "Дні краси", майстер-класи, різні заходи – всюди треба люди. Навіть звичайні солодощі, які зроблені власними руками та передані у фонд – це також допомога, яка так необхідна.

Паліативна допомога в Україні потребує кардинальних змін. Але радує, що вона вже є. І що фонд "LaVita" намагається робити все можливе, аби покращувати із цим ситуацію. І можливо, саме з його допомогою колись все зміниться.

Связь с редакцией - [email protected]

Мої відео