Костянтин Буркут: Багатостраждальний Чернігів неодмінно залікує рани

Костянтин Буркут: Багатостраждальний Чернігів неодмінно залікує рани
354186 ПЕРЕГЛЯДІВ

 

Давно збирався відвідати місто на Десні, про благоустрій якого останніми роками чув дуже часто. У першій половині нульових, я нерідко бував у Чернігові – тоді запиленому, трохи занехаяному (хай вибачать мене місцеві мешканці!), проте дуже зеленому обласному центрі.

Ось я знову тут, після того, як війська російського агресора, що оточували його, відступили від древнього міста, сильно понівечивши його. Тож замість благоустрою побачу ще не загоєні рани…

Вулиця Михайла Коцюбинського, колишня Сіверянська носить ім’я українського письменника-класика вже 100 років, він тривалий час тут жив. У дерев’яному будинку прозаїка нині міститься його музей. Заклад постраждав на початку березня від ворожого бомбардування. На щастя, осколкові ураження виявилися некритичними.

Зачепило й Казанську церкву ХІХ століття, що розташована поруч. Подряпини видніються на дзвіниці храму, впала й розламалася одна з секцій огорожі, сильно понівечено кілька її стовпів.

Роздивляюся, роблю світлини…

– З якою метою фотографуєте? – запитує мене літня жінка, що проходить повз мене.

Починаю пояснювати, що фіксую приклади російського варварства…

– Тоді інша справа, фотографуйте, це важливо…

Війна навчила місцевих (та мабуть і всіх нас) бути настороженими й обережними.

Чернігів, мабуть, єдиний обласний центр України, де так багато зразків дерев’яного зодчества, якщо не брати до уваги львівський та київський скансени. На вулиці Коцюбинського чимало старих дерев’яних будинків, на жаль, навіть половину з них не занесено до реєстру архітектурних пам’яток, державою вони не охороняються.

Ще один дерев’яний будинок знаходиться на території старовинного Єлецького монастиря, – обителі, яка теж постраждала від обстрілів ворога. Уламки снарядів сильно пошарпали її стіни, місцями аж до цегли оббивавши штукатурку.

Після огляду понівечених мурів заходжу на територію монастиря. Ось і дерев’яний будинок, в якому за переказами жив Феодосій Углицький. Енциклопедичний довідник «Чернігівщина» стверджує, що цей дім, зведений у 1688 році, є найдавнішою пам’яткою дерев’яної житлової архітектури на Лівобережній Україні. Він теж покалічений, але не загарбницьким військом, а монастирським начальством, за наказом якого, вочевидь, були вставлені сучасні пластикові вікна. Комфорт виявився важливішим за збереження культурної спадщини.

На жаль, це далеко не поодинокий приклад вандальського ставлення до пам’яток в Україні, згадаймо хоча б численні засклені лоджії на старовинних будинках. До речі, нещодавно Київрада прийняла рішення про боротьбу з такими новотворами. Дай Боже, щоб принаймні в столиці їх поменшало.

Та повертаємося до Чернігова, ще раз констатуючи, що ченцям та черницям мирський добробут геть не чужий.

За домом Феодосія видніється нещодавно потрощена снарядами п’ятиповерхівка, замість одного з вікон зяє діра, нові шматки шиферу красномовно вказують на місця від уламків снаряду. Жителі будинка самотужки долають наслідки руйнувань…

Ну і насамкінець напишу про будівлю обласної бібліотеки для юнацтва, розташовану по вулиці Шевченка, що відома також як будинок В.Тарновського-молодшого. Серед архітектурних пам’яток міста вона, мабуть, найбільше постраждала. На її подвір’я розірвалася бомба, вибивши вікна, зім’явши покрівлю і потрощивши перекриття. Не стану переповідати історію цієї споруди, вона досить детально описана у Вікіпедії. Просто подивіться на фотографію того, як вона зараз виглядає…

Я тільки торкнувся деяких (не всіх!) постраждалих архітектурних пам’яток міста над Десною, а є ще стадіон, школи, дитячі садки, лікарні, готель «Україна», багатоповерхівки…

Зрештою є й непоправні втрати – сотні загиблих людей…

Цей короткий нарис можна було б закінчити, перефразувавши Павла Тичину, чия доля пов’язана з містом: «Стоїть сторозтерзаний Чернігів…». Проте, побачивши несміливі посмішки мешканців обласного центру, які прогулюються з кавою чи морозивом, весільні фотосесії, свято, що влаштували для дітей біля старовинної П’ятницької церкви, вирішив переписати кінцівку: Многая літа тобі, багатостраждальний Чернігове! Вірю, що й цього разу ти повстанеш із руїн!

Костянтин Буркут

Світлина автора: Чернігів. Обласна бібліотека для юнацтва, відома як будинок В.Тарновського-молодшого

 

 

Связь с редакцией - [email protected]

Мої відео