«Другий фронт» Міноборони

«Другий фронт» Міноборони
3162 ПЕРЕГЛЯДІВ

На сьогоднішній день вирішення такої стратегічно важливої задачі як забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей, і, передусім учасників АТО, переживає «чергову» гостру фазу, яка виникла нібито у природній спосіб і за об’єктивних обставин сьогодення, а саме – неможливістю для нещодавно збанкрутілої компанії Укрбуд виконати свої зобов’язання перед Міноборони із задоволення потреб військового відомства довгоочікуваними квартирами.

Нажаль, серйозним ускладненням стає і те, що дії Міноборони на чолі з її принциповим керівником А.Тараном, який разом із відомчою командою наполегливо, послідовно, ініціативно та в законний спосіб робить справу із врегулювання ситуації, що виникла після перебирання Київміськбудом на себе відповідальності за добудову житла, піддаються жорсткій і безпідставній критиці. При чому, тиск робиться не лише з боку активістів із числа ошуканих черговиків, яких вміло накручують недоброзичливці, а також тих державних мужів і ділових партнерів, які за визначенням мали б підтримувати керівництво військового відомства, а не встромляти палиці у колеса. Тут також варто зазначити, що вкрай негативно на розв’язанні проблеми позначається, м’яко кажучи, негнучкий підхід Київміськбуду, який робить бізнес-інтерес найголовнішим аргументом у справі пошуку компромісу. Але, попри заплутаність згаданої історії і нібито далекої перспективи її щасливого закінчення, Міноборони не відступить від єдиного вірного обраного шляху – цілеспрямованого забезпечення військових дахом над головою.

Алегоричність у заголовку статті з’явилася не випадково – до цього автора підштовхнув ворожий контекст, в який втягується Міноборони у вимушеній боротьбі на «фронті» із забезпечення військових житлом. Одна справа, коли війна – на сході України – ведеться із агресором, що прийшов до нас із зовні, і зовсім інша, – коли боротьба точиться серед «своїх».

Міністерство оборони України у ситуації, про яку розповідається, виступає як потерпіла сторона і відстоює інтереси військовослужбовців та членів їх сімей. Серед потерпілих інвесторів збанкрутілого Укрбуду є і військовослужбовці та члени їх сімей, і ветерани АТО. Звісно, що конфлікт інтересів, яким характеризується  ця ситуація, не означає, що захищати інтереси вкладників необхідно усупереч чинному законодавству України.

Хитромудрі опоненти Міноборони, де-факто «ділки», які скористалися скрутним становищем та резонансністю справи, хочуть повирішувати свої питання у збиток і за рахунок інтересів військових, які довгі роки чекали на квартири. З одного боку – компанія Київміськбуд виступає рятівником, оскільки взяла на себе зобов’язання з будівництва об’єктів Укрбуду в скрутному фінансовому становищі як самої компанії, так і всіх проектів збанкрутілої компанії, з іншого – Київміськбуд завдає своїми діями Міністерству оборони України та Збройним силам України значних матеріальних та моральних збитків. І насамкінець, треба враховувати, що ситуація з житловими умовами військовослужбовців безпосередньо впливає на моральний дух бійців та обороноздатність України в цілому. З огляду на зазначене, будь-які маніпуляції на дану тематику є неприпустимими.

Відомо, що Міністерство оборони діє конструктивно та з урахуванням інтересів пересічних громадян, що стали жертвами будівельних аферистів. Проблема, про яку зараз кричать активісти, що є начебто перешкодою для виконання взятого на себе зобов’язання Київміськбудом, виникла не сьогодні і не вчора. Так, наприклад, проблема ЖК «Чарівне місто» вже гостро стояла, починаючи з 2017 року, коли колишній військовий прокурор звернувся до суду в інтересах Міністерства оборони, внаслідок чого було накладено арешт на виділену під забудову земельну ділянку. Але жоден державний орган не заборонив тоді Укрбуду продовжувати продавати квартири в недобудованому комплексі. Виникають цілком об’єктивні запитання - де були тоді активісти? чому у той час ніхто не звертав на це увагу? А зараз, коли Президент України рішуче порушив питання з вирішення даної проблеми та шукає виходу із ситуації, що склалася, та реальними діями сприяє його вирішенню, ляльководи намагаються звинуватити його та державні органи у всіх проблемах, що пов’язані з даною резонансною справою.

Тільки подумайте, операції довкола лише цієї земельної ділянки підпадають під дію ряду статей, якими передбачається кримінальна та адміністративна відповідальність. Хіба пан Кушнір, який свого часу був заступником Міністра оборони, не знає, що 6% від загальної кількості квартир є прямим порушенням відповідної Постанови КМУ, що забороняє передавати землю під забудову інвесторам, менш, ніж за 10%. Між іншим, сам Кушнір був ініціатором цієї Постанови. Все б нічого, можна було-б говорити про те, що змінилася ринкова ситуація, що треба враховувати економічну кризу та реальну проблематику даної ситуації, резонансність справи, але ділки забули вказати на той факт, що 6%, які в свій час були прописані в договорі, зазначені, як частка від житлової площі. А якщо поглянути на плани забудовника, за якими на цій ділянці розташовуватимуться комерційні та нежитлові забудови більш ніж на 50% загальної площі, тоді виходить, що згадані 6% житлових приміщень швидко перетворюються на мізерні 3%. 

Де ж справедливість? Зрозуміло, що Київміськбуд – це комерційна структура і вона має на меті отримання прибутку. Очевидним є також бажання поправити фінансову ситуацію по всіх проектах Укрбуду, кошти від якого, між іншим, пішли в невідомому напрямку за рахунок майданчиків Міністерства оборони. Пан Кушнір добре вміє рахувати кошти; от він і підрахував, що в даному випадку Міністерство може виступати донором для завершення будівництва інших об’єктів. Саме тому увагу активістів та ошуканих вкладників і було спрямовано на Міністерство оборони, керуючись принципом: «Якщо держава зобов’язала мене вирішити питання по даній скандальній ситуації, то нехай вона і виступає основним донором».

Не гидує різкими висловлюваннями в бік Міністерства оборони на своїй сторінці у facebook т. зв. експерт із земельних відносин Георгій Могильний, який звинувачує керівництво Міністерства у корупційних діях і відверто перекручує факти, називаючи очільника Міноборони хабарником, закидає йому зв’язки з паном Ісаєнком та паном Микитасем. Як підстава згадується звернення пана Тарана до чинного Прем’єра щодо вирішення нашумілого питання у законний спосіб та спроба Уряду вирішити застарілу проблему, що зайшла в глухий кут, та розрубати гордіїв вузол. Незрозумілою є цинічність заяв деяких активістів про те, що їх не цікавить законні чи незаконні будуть дії теперішніх керівників Міністерства оборони з врегулювання цього конфлікту. Цікаво, чи знає такий досвідчений правник, як пан Могильний, що закони в Україні одні для всіх, а їх дотримання також  є обов’язковим для всіх?

Позбавляє оптимізму той факт, що Київміськбуд, у своїй спробі поправити фінансовий стан за рахунок Міністерства оборони, відмовляється від будь-яких компромісних варіантів, що не є предметом спору чи не мають такої «тупикової» проблематики. «Брак» гнучкості у підходах Київміськбуду у пошуках консенсусу не додає плюсів до іміджу такої будівної компанії.

Отже, не зважаючи на всілякі спроби виставити Міноборони винуватцем у ситуації довкола житла, військове відомство і надалі вживатиме усіх можливих заходів, аби наші військові відсвяткували новосілля у своїх квартирах!

Теги: Укрбуд,Міноборони ,ветерани АТО,житло ветеранам АТО,Київміськбуд ,Міністерство оборони України,ЖК «Чарівне місто»,Кушнір Ігор Миколайович,КИЇВМІСЬКБУД” Кушнір Ігор Миколайович ,Георгій Могильний,Максим Микитась,військовослужбовці ,житло військовослужбовцям
Автор: Vse.Media

Связь с редакцией - contact.vse.media@gmail.com